Лунтик – герой мультфільму, який полюбився багатьом дітям. Але живе місячний гість не тільки в комп’ютері і телевізорі. Давайте разом почитаємо казку про Лунтика онлайн і дізнаємося, які ж пригоди малюка ще не встигли зняти.

Читаємо казку про Лунтика

Одного ранку Лунтик прокинувся і почув, як за вікном щось дзвенить. Він виглянув і побачив, що це Кузя катається на велосипеді. Лунтик вибіг на вулицю!
– Кузя! У тебе є велосипед?
– Так! Мені лише вчора його подарували! – радісно відповів коник стрибунець і почав кататися навколо свого друга.
– Але як ти навчився кататися так швидко? – Здивовано запитав Лунтик.
– Дуже просто і швидко! Хочеш спробувати?
Лунтик зрадів і швидко заскочив на велосипед Кузі. Він подумав, що відразу поїде по доріжці, так само вправно і швидко, як Кузя. Та лишень сівши на двоколісний велосипед, Лунтик полетів вниз на землю і впав. Йому було так боляче, що він ледве не заплакав. Можливо, було б легше, якби біль Лунтика вилився на землю разом зі сльозами, але місячний гість заховав його глибоко в серці разом зі страхом, соромом і розчаруванням.

– Спробуй ще раз, – запропонував зелений коник, але Лунтик злякано похитав головою і побіг додому. Кузя ще довго катався у нього під вікнами, дзвенів у дзвіночок. А Лунтик тільки важко зітхав.

0_89788_c4f81a61_XXXL

Те, що онук сумує, помітила баба Капа. Вона побачила, що малюк сумно дивиться у вікно і ледь-ледь стримує сльози. Тоді їй стало все зрозуміло. На наступний день Лунтик прокинувся і мало не зомлів. У його кімнаті стояв велосипед. Баба Капа ввечері сплутала страх і біль з заздрістю. Малюк вибіг на кухню і побачив бабусю і дідуся.
– Ти радий, Лунтик? – спитала баба Капа.
– Навіщо ви купили мені його? – спитав Лунтік.
– Ми хотіли, щоб ти катався разом з другом!
– Дякую. Я дуже радий. – Промовив Лунтик, хоча насправді був дуже засмучений. Адже він боявся знову сідати на велосипед і їхати кудись. Не хотів знову падати і відчувати біль. Тому він закрився в кімнаті. Баба Каппа запитала, чи не хоче малюк покататися. Але Лунтик сказав, що йому потрібно домалювати картину. Увечері він побіг грати з бджолятком. На наступний день також був постійно зайнятий.
– Лунтик! – Закричав Кузя, побачивши одного на березі річки разом з Мілою. – Чому ти не катаєшся на своєму велосипеді? Я заходив до тебе додому, бачив його! Він такий гарний блискучий і зручний! На ньому гарні колеса та малюнки!
– Я допомагаю Мілі будувати вежу. – Промовив Лунтик.
– Я навіть не знала, що у тебе є велосипед! – Здивувалася Міла. – І ти мовчав? Адже набагато цікавіше кататися, ніж будувати вежі!
– Я не можу кинути тебе одну! Давай краще будувати вежі – Почав виправдовуватися місячний гість.
Міла все ж наполягла на тому, щоб він виніс велосипед і почав кататися. Лунтик послухався і пішов додому. Він виніс велосипед і дуже боявся на нього сідати. Тільки хотів побороти свій страх і залізти, як Міла закричала.
– Стривай! Ти ж впадеш! Давай спочатку я буду тримати тебе, а ти навчишся крутити педалі. А вже потім будеш ганяти сам!
– Давай! – Зрадів Лунтик. Він заліз на велосипед, а Міла підтримувала його ззаду. Разом вони довго каталися, намагаючись наздогнати Кузю. Сміялися, веселилися, бігали і швидко їздили. Малюк був радий тому, що йому допомагає подруга, адже так він не боявся впасти.
А через кілька годин, швидко натискаючи на педалі, Лунтик зрозумів – Міли немає ззаду. Він їде сам! Тоді йому стало ще радісніше. Адже він по-справжньому навчився кататися на велосипеді. Так малюк зрозумів, що для того, щоб щось вміти робити добре, потрібно вчитися. Адже спочатку ніхто не вміє кататися на велосипеді. Спочатку ніхто не вміє гарно малювати, танцювати, робити акробатичні трюки, розмовляти англійською, будувати будинки, співати пісні, грати на гітарі. Багато хто, не вміє розуміти іншого, слухати і співчувати, думати не лише про себе, але й про інших. Але всьому можна навчитись. Поступово, вкладаючи свій час та енергію в знання, можна побачити результат. Навчившись раз, ти зможеш займатися улюбленою справою все життя і отримувати від цього задоволення.

comments powered by HyperComments