Минуло два місяці з тих пір, як котик Бредлі Купер почав пізнавати простори свого двору. За цей час він вивчив всі закутки, позначив дерева, випробував кігтями землю, траву і лавочки, навіть підкорив кілька яблунь та вишень. Кот відчував, як в ньому прокидалася природа. Раніше його життя була домашнім та нудним. Книги, телевізор, корм, господарі, які заважали ходити. А в деякі моменти Бредлі навіть зраджував себе, дозволяв брати себе і добровільно сидів на руках Микити або його батьків. Але чим більше кіт гуляв на вулиці, тим краще він розумів – люди, у яких він живе, зовсім не його господарі. А він не їхня власність. Він вільний дослідник життя, а життя – це не тільки двір за вікном. Це ще й сусідні двори, це центральні вулиці, які як річки з’єднують все місто з площами. Кіт почав розуміти, якщо пройтися по вулиці вперед, він нібито по венах і артеріях пропливе по тілу свого красивого міста і буде частинкою його. А місто Бредлі відчував нібито живий організм. Шкода, але подібні подорожі завжди тривали недовго. Адже казка про планети залишалася лише казкою і через кілька годин прогулянок по вулиці, коту було необхідно повертатися в бетонну коробку – в свою квартиру, до людей, які вважали нібито вони його господарі.

Казка про планети: як Бредлі Купер вирішив втекти

Одного разу в науковому журналі Бредлі прочитав про неймовірне відкриття НАСА. Ви знаєте, що таке НАСА? Це агентство, розташоване в Америці. Воно займається дослідженням космосу. Свою роботу агентство проводить менше ста років, але за цей час воно дослідило космос дуже добре. Одного разу багато людей в НАСА зібрались разом, щоб вперше відправити людей далеко-далеко – на Місяць. Уявляєте, як далеко знаходиться Місяць і як складно туди долетіти? Людям завжди здавалося, що це нереально. Але мрійники завжди знали – ми зможемо потрапити на Місяць. І важливі, дуже розумні люди довго боролися з задачкою, як же відірвати від Землі важку-важку ракету, підняти її вище хмар, а потім вдало посадити на Місяць. І так, щоб всі люди в ракеті залишилися живі. Казка про планети перестала бути казкою в 1969 році, коли перші астронавти висадилися на Місяць. Вони дізналися багато нового про далекий супутник Землі. А багато вчених до цих пір вважають цю подію найважливішою в історії людства.

Тепер же НАСА за допомогою дуже крутого і потужного телескопа, розміщеного на Землі, і космічної обсерваторії зробили ще одне відкриття. Вони знайшли нові екзопланети. Можливо, на цих планетах також є життя і людство не самотнє в космосі.
Дізнавшись про це, Бредлі був шокований. До нього прилетіла фея Марі і не впізнала схвильованого котика. Той був не схожий сам на себе. Нервово махав хвостом, ходив з боку в бік.

– Бредлі, що з тобою сталося?

– Я просто зрозумів, що в світі є стільки всього прекрасного. Сусідні вулиці, на яких я не був. Сусідні міста, в яких я не був. Сусідні країни, в яких я не був. Сусідні планети! Розумієш? Вчені вже відкрили нові планети, але я не був на них. А так хочу! Але я тут сиджу в цих стінах і нічого не можу вдіяти з собою. Я навічно буду належати людям, які бачать в мені лише іграшку. Пухнастого кота, якого можна брати на руки, коли їм тільки заманеться.


– Але вони ж дуже люблять тебе. Невже їх любов нічого не значить для тебе? Люди взяли тебе маленьким кошеням, просто тому що дуже полюбили, вони дбали про тебе, вони спеціально для тебе купують смачний корм, наливають тобі домашнє молочко. Вони тебе купають і розчісують, піклуються про тебе.

– Але хіба я просив про цю турботу? Я хочу до зірок. Хочу до нових відкриттів. Казка про планети мене заворожує, а не весь цей корм і молоко.

Сказавши це, Бредлі вибіг через балконні двері на вулицю. Фея полетіла за ним, але у дворі не змогла розгледіти, де ж знаходиться кіт. Марі зрозуміла, що шукати друга у неї зовсім немає часу. Адже їй потрібно летіти по роботі – повертати добро діткам, які поділилися добром з іншими.

Настав вечір. Микита повернувся зі школи, його батьки прийшли з роботи. У кімнаті був відритий журнал, де була опублікована нібито казка про планети, читати яку було захоплююче і цікаво. Але ніхто не помітив журнал, адже пропажа Бредлі швидко була виявлена. Дорослі побачили відчинені двері балкону.

– Це я винна, – майже плакала мама Микити. – Я хотіла, щоб в кімнаті було свіже повітря. І зовсім не подумала про Бредлі.

– Це я винен. Я вчора купив йому не той корм. Він образився на нас, – сказав тато Микити жартома. Але його жарт ніхто не оцінив. Адже кота дійсно все дуже любили і дуже занепокоїлися його зникненням.

– Яка різниця, хто винен. Ходімо ж шукати нашого кота! – Сказав Микита і першим кинувся одягати кросівки.

Тим часом кіт розумів, казка про планети захопила його, але реальність – це не завжди казка. Прогулявши по місту цілих три години, він зголоднів. Відчувши в собі тягу до природи, Бредлі вирішив розкрити в собі хижака.

– Зараз я зловлю мишку, – впевнено сказав кіт. Але ось тільки навколо не було мишок. Котик спробував зловити горобця, але йому було шкода пташок. Та й зловити їх було нелегко. Горобці швидко розліталися.

– Зараз я залізу в підвал. Там точно є миші, – впевненість знову повернулася до котика. Він стрибнув у підвал одного будинку, але там було так пильно, темно і страшно, що через пару секунд Бредлі вистрибнув назад. – Життя мене до такого не готувало.

Котик ходив по місту і знемагав від голоду. Він уже був готовий підійти до сміттєвого бака і пошукати там залишки ковбаски. Але раптом в ньому прокинулася гордість. Він же не бродячий кіт, який буде нишпорити в сміттєвих баках. А ще Бредлі раптово занудьгував за своїми господарями. Все-таки Марі була права. Вони любили його. Завжди годували. І шукали корм, який би ідеально підходив саме йому. З індичкою, з тунцем, з лососем.

На вулиці вже зовсім стемніло. Навколо почали з’являтися страшні істоти – злі люди, собаки, коти. Раптово поруч навіть пробіг щур. І ніякого мисливського інстинкту. Тільки огида оселилася в серце кота.

– Ох ось де ти! – Промовив рідний голос. Бредлі побачив фею Марі і неймовірно зрадів.

– Фея, прошу! Скоріше відправ мене додому!

Марі махнула паличкою і кіт опинився біля свого будинку.

– Тобі пощастило. Силу моїй паличці дало добре серце Микити, який дуже захотів, щоб ти скоріше знайшовся. Подумай двічі в наступний раз, чи варто тікати від таких дбайливих людей.

Котик Бредлі зрозумів, що казка про планети не завжди може стати реальністю і подарувати безліч яскравих вражень. Щоб дістатися до планет, мало просто втекти з дому.

Перед тим, як зайти додому, кіт промовив феї на прощання:

– Дякую, Марі. І знай, я все-одно доберусь до нових екзопланет! Але шлях мій пройде не через втечу від люблячих мене людей, а через знання. Я ще допоможу НАСА пізнати нові планети своїм розумом і сміливістю, а також інтересам до нових пізнань!

comments powered by HyperComments