У далекій країні Нордайленд жила принцеса Мила. Вона була дуже красива і розумна. У принцеси були довге біле волосся, гарне обличчя, тонкі руки і тонка талія. Вона вміла грати в шахи, вирішувати складні завдання і знала кілька мов. Ось тільки принцесу ніхто не любив. І вона ніяк не могла зрозуміти, чому. Казка про принцес розповідала Мілі про те, що нею мають всі захоплюватись. В книгах птахи співають про красу принцес, заплітають їм коси, прикрашають волосся квітами. Звірі встають раніше, щоб побажати доброго ранку прекрасним створінням. Але у Міли все було інакше. З нею часто навіть не віталися у школі. Ніхто не захоплювався її красою, не співав про неї пісень, не складав віршів. Вона мріяла про принца, але до неї ніхто ніколи не поспішав, не дарував квіти і не читав віршів.

Казка про принцес: як стати популярною?


В один прекрасний день Міла прийшла в школу і побачила, що всі її однокласники грають в хованки на перерві. Вона теж дуже хотіла грати разом з дітьми. Але чомусь її ніхто не запрошував. Мілі стало так прикро, що вона мало не розплакалася перед усіма. Принцеса побігла в туалет, закрила двері і почала плакати там. Як же їй хотілося, щоб її всі любили. Адже вона народилася справжньою принцесою! Плач дівчинки почула фея і влетіла у вікно, щоб заспокоїти її.
0_89788_c4f81a61_XXXL
– Мила принцеса, ти така красива, а плачеш в шкільному туалеті! Що ж сталось? – промовила красива фея і простягнула принцесі хустку. Та витерла свої сльози.
– Абсолютно згодна з тобою, фея. Я принцеса. Я народжена для того, щоб все мене любили. Мені повинні пропонувати грати, ділитися зі мною яблуками, поступатися місцем. Мене повинні носити на руках. Принц давно повинен був забрати мене на білому коні. Але мені здається, казка про принцес, читати яку я вже давно кинула, бреше. Життя принцес абсолютно не таке. Нас навпаки ніхто не любить. Можливо, це зла відьма наклала закляття на мене?
– Мила Міла, давай же вийдемо на вулицю, і я тобі все розповім.
Фея і принцеса вийшли на вулицю. Там була ідеальна тепла погода. Квітнули абрикоси, літали хрущі, співали птахи. Фея почала пояснювати:
– Справа в тому, що принцесами народжуються лише в казках. У житті принцесами стають, даруючи всім свою доброту і посмішку. Якщо ти хочеш грати з дітьми, то попроси. Адже тому, хто стукає, відкриваються всі двері. Якщо ти хочеш, щоб любили тебе, полюби ти. Чи знаєш ти, як звуть твоїх однокласників, які їх хобі та захоплення?
– Вони зовсім не принци і не принцеси. Їх захоплення такі дурні. Я граю в шахи, а вони в карти. Я вмію рахувати до тисячі, а вони навіть до ста не вміють.
– Ти їх зовсім не любиш, тому і вони не зможуть тебе полюбити. Хоч ти і дуже красива, талановита і розумна. Намагайся любити людей. І помітиш результати.
Фея полетіла, а Міла залишилася одна на лавочці. Їй здавалися дуже дивними слова феї. Адже Міла народилася з королівським титулом. Невже їй ніхто нічого не винен?
На наступний день Міла вирішила скористатися порадою феї. Вона подивилася на своїх однокласників і постаралася знайти в кожному щось хороше. Наприклад, Анрі вмів гарно співати. А Єва заплітала коси і колоски. І нехай вони не вміли грати в шахи, вони відмінно грали в показуху. Принцеса підійшла і сказала про це Анрі і Єві. Хлопчик подякував і дав Мілі яблуко, а дівчинка заплела косу. Так Міла знайшла друзів. І чим більше вона пізнавала їх, тим більше любила і розуміла, наскільки хорошими вони є. Звичайно, Анрі і Єва не були ідеальними. Але якщо подумати, то і Міла теж була далеко не ідеальною принцесою.
Автор: Маргарита Сурженко

comments powered by HyperComments