Ніч — пора відпочинку та умиротворення. Зазвичай дітям вночі читають казки, щоб відправити їх в світ сноведень м’яко і лагідно, з добром та любов’ю. Але часто хочеться почути страшні історії на ніч, щоб як слід поласкотати свої нерви. Ми написали історію для вас, ваших сестричок і братиків. Не забувайте, що після прочитання страшних історій може наснитися моторошний сон.

Страшні історії на ніч читати

Історія про Леоніда. Якось раз Леонід пішов на блошиний ринок і побачив там красиву ляльку. Він дуже хотів подарувати її сестрі, але коштувала лялька дорого. У Леоніда бракувало грошей. Тоді хлопчик вирішив вкрасти ляльку. Він акуратно підкрався до прилавка. Старенька бабуся, яка стояла поруч, нібито прочитала його думки.
– Ніколи не бери чуже, – сказала вона Леоніду. – Інакше не буде щастя тобі.
Але Леонід подумав про те, що ляльці буде краще жити разом з ним і його сестрою. Адже у них вдома красиво і затишно, а в цьому магазині шумно і тісно. А продавець навіть не помітить втрати. Тому хлопчик непомітно взяв з прилавка ляльку і швидко втік.

Леонід подарував ляльку сестрі Тамарі. Дівчинка була дуже рада подарунку. Вона ходила з лялькою в садок і вкладала спати поруч з собою. Ось тільки дуже скоро в будинку стали відбуватися дивні речі. Вночі могло включитися світло і телевізор. Раптово почати литися вода з крана. Якось раз Тамара пішла в туалет, а коли повернулася, побачила, що всі іграшки в її кімнаті розкидані.

– Це ти зробив? – запитала дівчинка брата
– Не я. Але здається я здогадуюся, хто це зробив.

Леонід розповів сестрі, як отримав ляльку.

– Який жах! Тепер вона буде мстити нам, адже нудьгує за своїм господарем.
– Але чому їй не подобається у нас? Ти ж класна господиня!
– Це все-одно що взяти тебе і перенести в іншу сім’ю! Так не можна робити! Яка різниця гірше в нас або краще. Ти відірвав ляльку від улюбленого господаря-продавця. Тепер вона буде мстити тобі.

Леонід пообіцяв віднести вранці ляльку назад. Але прокинувся він не в себе вдома. В чужому ліжку і в чужій кімнаті, де було багато красивих дорогих іграшок. Леонід вийшов з кімнати і побачив чоловіка і жінку, які сиділи за великим столом.
– Синку, йди снідати.
– Але я не ваш син.
– Наш. Ми вирішили, що в нашій родині тобі буде краще. Адже у нас є багато дорогих іграшок, гарний одяг, ми подаруємо тобі дорогий телефон.
– Але я не хочу всього цього. Я люблю своїх маму і тата.
– Ти просто не розумієш, як добре жити з нами!
Хлопчик дуже злякався і вискочив з будинку. Він довго біг і намагався знайти свою вулицю, але зрозумів, що знаходиться в іншому місті. Як же знайти дорогу додому?
Раптом Леонід побачив стареньку бабусю, яка говорила з ним в магазині. У цьому незнайомому місті, він нарешті-то зустрів хоча б одне знайоме обличчя.
– Доброго дня! Підкажіть, як дістатися до міста Харкова? Ми з вами зустрічалися там в магазині на блошиному ринку.
– Ех, це ти хлопчик. Ніяк. Ніяк тобі тепер не дістатися до цього міста. Адже ти взяв чуже у продавця. Тепер і тебе також взяло у свій полон місто під назвою Справедливість. Ти будеш жити тут вічно. У чужій сім’ї, в чужому місті, на чужій вулиці. І все тут буде краще, ніж у твоїєму колишньому житті. Але все завжди буде залишатися чужим для тебе. І не будеш щастя.

Леонід дуже злякався і вирішив втікти з міста. Він біг весь день, розуміючи, колись він опиниться за містом і зможе врятуватися. Але дома, машини, магазини не закінчувалися. Здавалося, хлопчик біжить по колу, як хом’як. І ніколи не вибіжить з цієї пастки.
Дуже страшні історії на ніч могли б трапитися з Леонідом, якби він продовжував бігти далі в чужому місті. Але він, на щастя, прокинувся. Виявилося, що йому все наснилося. Вранці хлопчик відразу ж пішов на блошиний ринок і повернув ляльку. Він попросив пробачення у продавця і пообіцяв більше ніколи не брати чуже.

comments powered by HyperComments