Казка про свободу: продовження пригод Цибульки Агати

В першій частині казки Цибулька Агата не потрапила до борщику. З кухні її взяла до своєї кімнати маленька людина та почала бавитись нею, немов лялькою. Коли ж людинка вийшла з кімнати, Агата звідти втекла у відчинене вікно.

- Ти втекла, бо ти вільна авантюристка та любиш подорожувати? – запитав Агату у лісі Грибочок, який все ще сидів у землі та тримався за нього корінням.
- Ти втекла, бо фрілансерка і хочеш знайти в дикому лісі натхнення? - захоплено запитали чорниці, що висіли на кущах.

Якщо чесно, Цибулька втекла, бо в кімнаті у маленької людини їй було дуже незатишно. Інші іграшки були обурені, що їх господарка ігнорує їх та грається з овочем. Барбі сприйняла це, як особисту образу. Вона була дуже гарна, мала дуже багато одягу та взуття, навіть цілий будинок та Кена, але її господарка гралась з цибулиною, розчісувала її зелений стручок волосся, саджала цибульку у крісло, а потім навіть привела її до Барбі в будинок і всадила разом пити чай.
- Я твоя нова сусідка! – сказала Цибулька до Барбі голосом маленької людини, яка нею грала.
- Якщо хочеш, ти можеш тепер жити в моєму будинку! Я можу віддати тобі своє ліжко! – відповіла Барбі голосом людинки.
Але варто було маленькій людинці вийти з кімнати, Барбі заговорила своїм голосом.
- Віддати тобі своє ліжко? Овочу з городу моє ліжко? Що нашій господарці в голову прийшло? Ніколи не віддам тобі своє ліжко! Тобі тут не місце!
- Заспокойся, - сказав плюшевий ведмедик, що сидів на комоді, - Вона скоро забуде про цибулю, як забувала про кожного з нас.
- Я не можу просто чекати! – сказала Барбі і подивилась на Цибульку. – Ти маєш піти!

Агата не мала, що відповісти. З нею за останню годину сталось занадто багато пригод. Лише годину тому вона була на городі, потім вважала, що стане борщем, а тепер нею граються, немов живою, люблять і віддають їх ліжко, аж потім починають булити та аб'юзити. Занадто стрімке духовне зростання. Тож Цибулька зробила глибокий вдих і видих.
- Я можу допомогти тобі з втечею, - дуже загадково сказав маленький пупсик, який був схожий на немовля і сидів у маленькому дитячому візочку.
- Пупс буде роздавати поради? – засміявся ведмедик.
- Хочу зауважити, що хоч на вигляд я, як немовля, я сиджу в цій кімнаті довше за вас всіх. Я справжній мудрець та гуру! І саме мені наша господарка читала казку Колобка. І знаєте що? Ця казка була пророча! – загадково сказав Пупс і подивився на цибульку. – Вона тут не випадково! Я маю передати цибулі свою та колобкову мудрість. Я чекав цього моменту все життя!

Цибулька все ще не могла почати говорити. Але почала думати, що можливо все це лише сон.

- В казці, яку мені читали, існувала така сама кругла істота без ніг. І вона так само змогла втекти у відкрите вікно, не маючи ніг, а маючи лише одне велике бажання свободи. Все, що тобі потрібно зробити, цибуля, це повірити в себе та захотіти бути вільною!
- Якщо чесно, - нарешті озвалась Цибулька, - я б хотіла назад до свого городу і цибулинок, хотіла б пустити коріння в землю та попити водички. А свобода..Я навіть не докінця розумію, що це.
- Ти просто не знаєш, як це класно, бути вільною! – сказала Барбі. - Але ти почни бути вільною і там розберешся!
- То можеш втечеш разом з нею? – засміявся Пупс-мудрець. Барбі нахмурила очі та ображено подивилась на нього, а він продовжував. – На жаль, шановна пані Цубуля, ти вже не можеш повернутись до городу. Твій зв'язок з землею розірвано. Ти маєш прийняти свободу. Так сказано в цій Книзі Буття.

Сказавши це, пупс показав на казку про Колобка. Тож Агаті не залишалось нічого іншого, як повторити долю тіста і викотитись у вікно за зустріч свободі. На її щастя, зовсім скоро вона опинилась у лісі. Там хоч і було трохи страшно, але подобалось більше, ніж серед пластикових іграшок, їх суперечок та намагання виграти, хто з них кращий та вартий більшої любові господарки.

В лісі Агата була серед своїх рідних рослин та відчувала енергію природи. Єдине, що її відрізняло від інших рослин у лісі – це можливість рухатись. Так Агата зустріла грибочок та чорницю. Вона не захотіла брехати їм про те, що вона вільний художник та цибулька світу, і вся планета – її рідний дім і тому вона постійно подорожує. Колобок зовсім не був її наставником та гуру. Агата сказала правду про свою втечу, а підсумовуючи додала.

- Взагалі-то я була б не проти зараз бути у шлунку людини, яка колись посіяла мене зернятком на городі. Я б дала тій людині силу і вітаміни. А тепер, я маю свободу, але що з нею робити не знаю. Хіба ми – овочі взагалі маємо право на свободу, адже ми не знаємо, що з нею робити?
- Ну у кожного життя унікальне. Якщо ти вже маєш свободу, така твоя доля. – сказав Грибочок.

Тож Агата покотилась далі по лісу в пошуках пригод та з намаганями прийняти свою долю. Вона намагалась зрозуміти, що ж їй робити далі зі своєю свободою. Агата навіть не помітила, що увесь цей час за нею слідував Кен. Він теж вирішив стати вільним та надихнувся прикладом Колобка і Цибульки.

Наша дитяча казка про пригоди Цибульки закінчилась. Читайте продовження мандрівки Агати та Кена у лісі тут. А якщо на сьогодні читання вже закінчені, то бажаю вам солодких та спокійних снів.

Незалежне обмірковування або обговорення по темі:

1. Чому Барбі була налаштована проти Цибульки?
2. Які якості характеру тобі подобаються у Цибульці, а які ні?
3. Чи любиш ти борщик? Вмієш його готувати? Який інгрідієнт ти не любиш в цій страві, а який любиш?

Маргарита Сурженко

Ілюстрації – ШІ

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️