Народні казки

Солом'яний бичок: казка

Давним давно жили дід і баба. Вони були дуже бідні. Старий працював майданником, а стара сиділа вдома і пряжу пряла. Одного разу бабуся почала просити діда зробити Солом'яного бичка.
- Навіщо тобі здався бичок?
- Я то знаю навіщо він мені! Йди но швидше до роботи!
Дід піддався на умовляння бабки, зробив Солом'яного бичка і осмолив його.
Вранці стара набрала пряжі і відправила бичка пастися. Поки бичок пасся, вона сіла та почала прясти.
- Пасись, пасись, бичок, на травиці, поки я пряжу спряду! Пасись, пасись, бичок, на травиці, поки я пряжу спряду!
Так довго бабка працювала, що заснула. Раптом звідки не візьмись з лісу дрімучого і темного Ведмідь з'явився.

- Ти хто? - запитав Ведмідь у Солом'яного бичка. - Говори швидко!
- Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.
- Якщо ти з соломи зроблений, смолою засмолений, поділися зі мною своєю смолою, мені потрібно обдертий бік залатати.
Бичок спочатку не хотів ділитися смолою і не відповідав. Але Ведмідь кусь його за бочок і сам почав смолу забирати зубами. Збирав довго смолу, але прилип зубами до соломи, не може відірватися. Від злості почав від від Бичка відходити і тягнути його за собою. Затягнув в далекий ліс.
Старенька прокинулася і побачила, що улюбленого Бичка немає на місці. Стало прикро, але вирішила, що той повернувся додому. Побігла через ліс додому. По дорозі бачить - Ведмідь її Бичка за собою тягне. Бабка переполошилася і побігла до діда:
- Діду, діду! Наш Солом'яний Бичок нам Ведмідя привів. Іди скоріше та прикінчи Ведмідя!
Дід зміг відчепити від Бичка Ведмідя і затягнути в льох, замкнути на замок.
На наступний день, прокинулася стара рано і знову повела Солом'яного Бичка пастися. Поки той пасся, вона сіла і почала прясти.
- Пасись, пасись, бичок, на травиці, поки я пряжу спряду!
Так довго бабка працювала, що заснула. Раптом звідки не візьмись з лісу дрімучого і темного Вовк з'явився.

- Не бачив тебе я тут раніше! Хто ти такий?
- Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений!
- А мене собаки по лісу ганяли, плече мені поранили. Дайно мені смоли своєї, треба бік залатати-засмолити.
- Тримай!
Вовк почав від Солом'яного Бичка собі смолу збирати, але прилип весь. Не міг відірватися. Спробував піти від нього в ліс, за собою потягнув.
Стара знову все проспала. Прокинулася, Солом'яний бичок знову зник. Побігла він додому, в лісі побачила, як вовк тягне її бичка. Бабка з усіх ніг до діда.
- Діду, діду! Наш Солом'яний Бичок нам Вовка привів. Іди скоріше так прикінчи його!
Вовка старий також відправив у льох, де вже сидів Ведмідь.

На третій день повела бабка пастися Бичка на поле. Та так на сонечку угрілась, що заснула. Поки вона спала, вибігла з лісу Лисичка і до незвичайного гостя підбігла.

- Вперше бачу я тебе в наших краях, ти звідки, хто такий, з чого зроблений?
- Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.
- Дай но мені своєї смоли бочок залатати. Мисливці мало не зловили мене, поранили всю!
- Тримай!
Лисиця роззявила пащу свою і як вкусить Солом'яного Бичка, але зімкнути пащу не вдається. Прилипла до нього і в ліс за собою потягла. Бабка прокинулася і знову не побачила Бичка. Побігла додому, по дорозі побачила лисицю і біжить до діда.
- Діду, діду! Наш Солом'яний Бичок нам Лисицю привів. Іди скоріше та прикінчи її!

На наступний день все повторилося. Цього разу зловили вони ще й Зайця.
Дід сів біля льоху і ніж почав точити. Побачив це Ведмідь, запитує:
- Дід, навіщо ти ножа гостриш?
- Шкуру з тебе хочу зняти, та з тієї шкури собі й бабі кожухи зшити.
- Ох, не ріж мене, дідусю, краще відпусти на волю: я тобі багато меду принесу.
- Коли кажеш так, вірю тобі!
Відпустив Медведя дід. Сів біля льоху і продовжує ніж точити. На звук цей виглянув з вікна Вовк, запитує:


- Дід, ти навіщо ніж гостриш?
- Хочу з тебе шкуру зняти та на зиму теплу шапку пошити.
- Ой, не ріж мене, дід, я тобі за це отару овець прижену.
- Коли кажеш так, вірю тобі!
Відпустив Вовка дід. Сів знову біля льоху і продовжує ножик свій точити. Зацікавилася тепер Лисичка:
- Дід, розкажи мені милий, навіщо гостриш ножик свій?
- Красива ти, Лисичка! Хочу комір з твій шкурки зробити для мене і бабки,
- Ой, дедуню, що не знімай з мене шкуру, я тобі гусей і курей принесу!
- Коль кажеш так, вірю тобі!
Відпустив дід і Лисицю. Виглянув Зайчик і питає про ніж, як і інші звірі. Дід йому твердить:
- Хочу з твоєї шкурки рукавички і шапку пошити.
- Не чіпай мене, дідусю,я тобі і сережок, і намисто принесу, відпусти мене на волю!
Дід з погреба зайця вийняв і відпустив.
Лягли спати дід і баба. Вранці прокинулися через те, що в двері хтось ломиться. Відчинив Дід, а там Ведмідь.

Як і обіцяв цілий вулик меду приніс. Дід забрав медок, поставив на стіл, ліг спати. Тільки ліг, як знову хтось в двері стукає. Відкрив дід, а там Вовк з цілим стадом овець.

Ні пройшло довго часу, як Лисичка привела і курей, і гусей, і інших пташок домашніх.

А потім і зайчик прибіг до діда з бабою, приніс і сережки, і намисто.

Були раді дід і баба, стали жити-поживати, добра наживати. Овець продали, волів купили, став дід чумаком. Розбагатіли так, що краще й не треба.
Ось тільки Солом'яний Бичок стояв нікому не потрібним на сонці, поки не розтанув.