Каша з сокири

Казка про кашу з сокири наскільки популярна, що перетворилася в крилатий вислів. Цей твір вважається народним і популярний в країнах СНД. «Каша з сокири» - вираз про щось, що було створено швидко, спонтанно, з примусу і без необхідних інгредієнтів.

Казка Каша з сокири

Одного разу довелося солдату вести свій шлях через село. Йшов він так довго, що втомився і зголоднів. Навколо побачив багато хаток, постукав в одну з них і привітався з господинею.

- Втомився з дороги, чи можна відпочити у тебе і поїсти?

Старенька глянула на свої заховані далеко запаси їжі і вдала нібито у неї немає нічого. Було шкода їй витрачати свою їжу на якогось солдата.

- Як же я тебе нагодую, дорогий? Сама нічого зранку не їла.
- Невже навіть каші немає з чого зварити?
- Зовсім немає нічого.
- А я ось запримітив сокиру у тебе під лавкою! Звари кашу з сокири!

Від подиву старенька руками за обличчя схопилася.

- Як же я кашу з сокири тобі зварю?
- Не знаєш як? Неси сюди сокиру, я сам зварю, та й тебе навчу!

Стара диву дівуется, який чудний солдат до неї зайшов. Вирішила вона піддатися на його вмовляння і подивитися, як він зуміє зварити кашу з сокири. Принесла вона і горщик, і сокиру. Солдат вимив сокиру, поклав в горщик, водою залив, на вогонь поставив. Варить, помішує. Здивована господиня дивиться на солдата і не перестає дивуватися.

Пробує солдат свою кашу ложкою.

- Яка смачна каша виходить! От би сюди каші додати!
Принесла бабуся крупи солдату, додав він її туди, перемішав і каже:

- Майже готова каша, шкода, що посолити нічим. 

Дістала господиня із запасів сіль, принесла солдату, той додав її в горщик.
Стара продовжує дивитися на солдата, як на диво, а той все помішує кашу і ахає від задоволення.

- Яка смачна каша! - облизується солдат. - Як шкода, що масла немає у тебе!
Порилася в запасах господиня і знайшла масло. Додали його в кашу.

- Давай сідати за стіл, хліб до каші неси, ложки неси, будемо їсти нашу кашу!
- Хто б міг подумати, що з сокири таку смачну кашу можна зварити, - дивується стара.
Їли вони кашу, аж тарілки від задоволення облизували. Тоді господиня питає: 
- Коли ми сокиру будемо їсти?
- Яка прикрість, сокира то ще не доварилася. - сказав солдат, - я її де-небудь по дорозі доварю, тоді і поснідаю. 

Сказавши це, солдат поклав сокиру в свою поклажу, розвернувся і пішов далі своєю дорогою.
Так солдат і каші поїв, і сокиру забрав!

Аналіз казки Каша з сокири

Казка є побутовою народною творчістю. Сучасному читачеві казка може здатися трохи суперечливою. Створюється враження, що стару жінку обікрали. Вторглися в її межі, змусили нагодувати, вкрали сокиру. Проте, твір також вчить знаходити вихід з будь-якої ситуації, боротися, проявляти кмітливість і домагатися свого. Звичайна людина, почувши «ні», могла би піти або застосувати силу. Солдат вирішив імпровізувати і проявити креативність, акторську майстерність і хитрість. Цим він і підкупив стару, яка на самому початку казки продемонструвала жадібність.
Примітним є те, що в казці підкреслюється її скупість. Спочатку йдеться про те, що їжа в будинку господині є, але поділитися з солдатом вона не захотіла. Хоча, по суті, солдат захищає її під час війни. У воєнний час солдат варто підтримувати, адже вони також є чиїмись синами, що знаходяться далеко від дому та слугують своїй країні.
Далі стара демонструє свою довірливість і наївність, дивуючись маніпуляціям солдата. При цьому критики наголошують на тому, що солдат поводився некоректно, відібравши у старої жінки сокиру. Хіба справжній герой забрав би чужу річ, навіть якщо перед цим його не захотіли годувати?

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️