Тато Їжачка Буля дуже любив читати книги, тому в їх будинку було багато книг – товсті, тонкі, з твердих та м’яких обкладинках. Переважна більшість книг мала дещо спільне – там майже не було картинок, лише букви та речення. Спочатку Буль не міг зрозуміти, чому тато постійно читає ці книги і як йому не скучно. Букви не рухались, не стрибали, не співали, не були навіть кольоровими, але чомусь поглинали увагу улюбленого тата. Буль думав, що можливо скоро це припиниться, але ні. Тато продовжував читати щодня і книги якимось дивним чином змушували його забути про все.
Казка про книгу для дітей
- Тато, навіщо ти кожного дня читаєш книги?
- Там дуже багато цікаво. Книги відкривають мені інші світи. Допомагають побувати в минулому та майбутньому. Дарують можливість жити таким іншим життям та відчути проблеми та радості інших людей.
- Але ж вони виглядають дуже скучно.
- Можливо, на перший погляд. Але варто почати читати, як робити це буде легше й легше, задоволення буде більше й більше, користь буде все очевидніша. Ти зможеш перемогти в спорі, здати тест, завжди розповісти цікаву історію в товаристві, навіть передбачити майбутнє зможеш, бо будеш краще розуміти історію та психологію людей.
- Оце так. Певно книги можуть писати якісь особливі та дуже розумні люди.
- Ні, це стереотип.
- Хто такий стереотип?
- Стереотип – це хибна думка, в яку вірить велика кількість людей. Насправді, книгу можеш написати навіть ти.
- Хіба не треба бути дуже-дуже розумним для цього?
- Головне, бути наполегливим. Почати вигадувати історію і щодня приходити та продовжувати її писати. А тепер, Буль, вибач. Але я хочу продовжити читати свою книгу.
Буль повернувся до своєї кімнати. Йому хотілось розпитати тата ще так багато всього про те, як писати книги. А ще хотілось розповісти про свій день, школу, друзів, майбутнє День народження друга, зламаного робота. Але тато знову пірнув у свою книгу. Їжачок взяв з полички свій підручник з математики та погортав його. Невже і він зможе написати це? Хоча тато читає зовсім інші книги. Тоді Буль прошмигнув до вітальні та взяв з книжкової шафи одну з книг тата. Прогортавши її, зрозумів, що там були суцільні довгі тексти. Буль навість спробував почитати текст, але через дві сторінки втомився.
- Я маю написати книгу! Тоді тато зможе помітити мене. Він буде читати те, що я створив, а потім обговорить зі мною це, як він обговорює з друзями прочитані книги. Тато сказав, що не треба бути дуже розумним, щоб написати книгу. Значить, у мене вийде.
Їжачок відкрив свій телефон та запитав в Гугла про те, яку книгу може написати школяр. Гугл відповів про те, що школярі в змозі написати книги для інших школярів – казки, пригодницькі історії, детективи, оповідання. Це надихнуло Буля. Ще вчора Їжачок був впевнений у тому, що написати книгу неможливо. Але вже сьогодні він зрозумів, що це реально. Буль повернувся до кімнати, розшукав чистий товстий зошит, сів та письмовий стіл. Він взяв ручку, але не знав про що писати.
- Можливо, мені потрібна муза. – промовив Буль та закрив свій зошит. – Буду писати завтра.
Але наступного дня муза так і не прийшла до Буля. Минав день за днем, а Буль так і не почав писати свою історію. Та мрія про те, щоб написати книгу та стати письменником продовжувала жити в його серці та наполегливо нагадувала йому про себе.
Тому Буль не здавався та одного разу пішов в бібліотеку, щоб взяти додому дитячий детектив та пошукати натхнення там. Блукаючи між поличок в бібліотеці, він все ніяк не міг обрати книгу.
- Можливо, тобі допомогти обрати? – промовив до нього чоловік з довгою бородою, вусами та зморшками біля очей. Чоловік був схожий на чаклуна, йому лише гострої шляпи не вистачало. Він побачив, що Буль крутить в лапках книгу та не може вирішити, чи варто її брати додому.
- А ви читали цю книгу? Не знаю, чи взяти її чи ні.
- Я читав цю книгу.
- Але ж вона для дітей.
- Так. Я її читав, бо я її написав. Я – дитячий письменник.
- Уго! Справжній! Оце так! А я теж починаючий письменник! Мене звати Буль.
- А мене Едуард Перо.
- Ухти! Як на обкладинці!
- Що ти вже написав, Буль?
- Ще нічого. Справа в тому, що муза до мене так і не прийшла. Я чекаю її.
- Якби я чекав музу, я б теж нічого не написав.
- Невже до письменників не приходить муза?
- Приходить. Але ми її не чекаємо. Ми її запрошуємо в гості. Знаєш як?
- Як?
- Потрібно сісти за робочій стіл. Або в іншому тихому місті з ноутбуком або взяти зошит і писати там. Треба почати писати. Пишеш, а муза відчуває десь там на іншому кінці реальності те, що хтось водить ручкою по папіру або стучить пальцями по клавіатурі. Муза чує цей звук і їй стає цікаво, що ж ти там вирішив написати без неї. Музи дуже допитливі. Чим довше та старанніше пишеш, тим цікавіше їй прибігти до тебе. Все ближче та ближче вона. Не встигнеш зрозуміти, як вона вже біля тебе.
- А як ви розумієте, що вона вже прийшла?
- Коли вона приходить, то забирає тебе в інший світ. Пишеться все легше та легше. Не чуєш звуків навколо, запахів, думки сторонні в голову не лізуть. Лише ти та твоя історія існують.
- Але як же почати писати?
- Хіба ти не знаєш для чого і про що почати писати?
- Я знаю. Я хочу написати історію для тата. Про те, як один тато читав дуже багато книг. А ось на свого сина увагу не звертав. Тому його сину було дуже сумно.
- І з чого б ти почав історію?
- Можливо, я б почав писати історію з того, що описав свого головного героя. Ним би міг бути я сам – Їжачок Буль. Потім би я написав, як мій герой зустрів тата, але тато не захотів з ним спілкуватись, бо він вирішив читати книгу. Тому Їжачку Булю було дуже сумно і він вирішив кудись втекти.
Він сів в ракету та полетів у інший Всесвіт. Спочатку Їжачок зробив зупинку на Місяці, далі на Марсі, потім на Плутоні. Все далі й далі мандрував Буль від однієї планети до іншої. Коли тато побачив, що Буля нема, він почав бити на сполох. Він збудував з своїх книг сходинки дуже-дуже високі, до самого Місяця. Дістався до сходинкам Місяця, почав шукати Буля там. Але Буля там не було. Тоді татові довелось спускатись вниз та брати ще багато своїх книг, щоб збудувати сходинки від Місяця до Марса. Добре, що книг у тата було так багато, що вистачило на величезні сходи. Хоча тато дуже втомлювався, він не переставав носити книги та будувати. Нарешті, діставшись Марса, тато почав розпитувати місцевих мешканців про Буля.
- Бачили ми тут одного Їжачка. Але він пробув тут недовго, потім полетів у інший Всесвіт. Тато дуже засмутився, адже книг у нього хоч і було багато, до іншого Всесвіту не вистачило. Тоді до тата підійшла одна жінка та сказала, що він може скористатись її ранекою. Так тато і долетів до іншого Всесвіту, де нарешті зустрів свого сина.
- Дуже цікава історія, Буль! Я б дуже хотів її почитати! Коли ж ти почнеш писати цю історію?
- Я хотів почекати музу, але ви сказали, не варто її чекати.. То коли ж мені почати?
- Можливо, сьогодні?
- Дуже дякую! Певно я так і зроблю.
Повернувшись додому, Буль сів за зошит і почав писати. Цього разу все було легко. Адже він вже розповів сюжет письменнику. Залишилось лише записати його в зошит і додати трохи деталей.
Ввечері за вечерею Буль вирішив почитати казку тату та мамі.
- Неймовірна історія! – промовила мама, стираючи сльозу з щоки. – Який же ти талановитий.
Тато ж сидів мовчки. Він зрозумів, що історія значно глибша, ніж може здатись на перший погляд. Після вечері, тато не пішов читати книгу, як робив зазвичай. Замість цього він постукав до Буля та почав говорити з ним. Вони говорили про все на світі – Буль розповів татові про школу, друзів, майбутнє День народження друга, зламаного робота та омріяні подорожі космосом. Тато розповів Булю про роботу, плани на літо та свої книги. Відтоді тато почав читати менше книг, адже він зрозумів, що неймовірно глибока та цікава особистість живе поруч з ним, і він може навчитись багатьом речам не лише з книг, а від свого сина. Буль же відтоді писав все частіше та частіше, почуваючи себе справжнім письменником.
✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️
Ми створили більше 300 безкоштовних казок на сайті Dobranich. Прагнемо перетворити звичайне вкладання спати у родинний ритуал, сповнений турботи та тепла. Бажаєте підтримати наш проект? Будемо вдячні, з новою силою продовжимо писати для вас далі!
Коментувати