Казка про те, як Їжачок Буль припинив пити солодку воду

Перед початком казки, хочу подякувати всім, хто надсилає маленькі та великі грошові підтримки для мене. Отримувати їх за інтелектуальну творчість дуже приємно та надихає писати для вас далі. Ось нова казка про улюбленого героя дітей – Їжачка Буля.

Маргарита Сурженко

Сучасна казка українською про те, як Їжачок Буль припинив пити солодку воду

Останнім часом у Їжачка Буля з’явилось улюблене заняття – він почав дивитись аніме. Йому так подобалось, що він навіть відростив волосся, як у улюблених героїв. На його превеликий жаль, батьки змушували Буля вчити домашнє завдання після школи. Якби не це прикре непорозуміння, він би дивився аніме відразу, повернувшись додому. Доводилось швидко вирішувати задачі з математики, вчити правила з мови, робити вправи, а вже потім брати улюблену їжу та сідати дивитись аніме. Батьки іноді перевіряли, чим зайнятий їжачок, тому іноді доводилось виключати аніме та робити вигляд, що він досі вчить домашнє завдання. Згодом Буль зрозумів, що дивитись улюблені відео ще цікавіше, якщо їсти чіпси та запивати все колою. Тож він почав витрачати всі кишенькові гроші на те, щоб зробити свої вечори затишними та такими, що приносять найбільше задоволення. А коли кишенькові гроші закінчились, він почав купувати колу замість шкільних обідів. Вона була набагато смачнішою, ніж суп, котлети та каші.

Один день минав за іншим, аж раптом все вирішила змінити його вчителька. Вона пожалілась мамі Їжачка на те, що Буль став неуважним та непідготовленим, тому його успішність впала. Вдома Їжачок почав виправдовуватись:

- Я не винен! Просто я часто хворів, тому пропустив багато тем. – Буль і дійсно за останні два місяці хворів аж два рази. Але його це не дуже засмучувало, адже дивитись аніме можна було набагато частіше, проводивши всі дні в ліжку.
- Можливо, ти хворів, бо я знайшла під твоїм ліжком цілий склад пустих пляшок з-під коли? – занепокоєно запитала мама.
- Не жартуй так, мама. До чого тут кола і хвороба? Бактерії не можуть вижити в колі.
- В тому й справа! Кола така шкідлива, що там нічого хорошого не виживає. Суцільний цукор. Це погіршує імунітет.
- Мій імунітет в порядку.
- Чого ж тоді ти так часто почав хворіти?
Буль почав виправдовуватись, розповідати про те, що в школі всі хворіють, що він має занадто холодні штани, що більше хворіти він не буде. Якщо Їжачок хотів виправдати себе, його мозок міг знайти сотні аргументів на його користь.
- Ти мене не переконав. – врешті решт промовила мама. – Інше важливе питання, де ти взяв так багато коли?
- Мене друг пригощав. – збрехав Буль.

Мамі стало дуже сумно через те, що її син бреше. Вона добре знала, коли він говорить правду, а коли ні. А ось, що робити з його брехнею, мама не знала, адже раніше Буль був дуже чесним сином. Тож мама пішла до своєї кімнати, а Їжачок відразу ж включив аніме. Мама лягла на ліжко та сльози потекли з її очей. Сум оселився в кожній клітинці її тіла і його було так багато, що він почав виштовхувати воду, а вона лилась на подушку. Все це бачила фея Марі, пролітала повз вікно. Вона знала маму Буля і її сльози бачила не часто. Фея вирішила залишитись в родині до вечора. Коли з роботи повернувся тато і розмова про колу, знижену шкільну успішність та імунітет повторилась, фея зрозуміла причину сліз. Але найбільше фею вразили слова мами Буля до його тата, після того, як син вийшов з кімнати:

- Хоч він і обманув нас, його успішність впала, я все одно дуже люблю нашого сина і не можу його сварити. Я просто хочу бути поруч з ним під час цього складного процесу дорослішання.

Часто Марі бачила, як мами сварять своїх дітей та рідко вона бачила, як вони приймали дітей такими, які ті є, навіть якщо це не вписувалось в їх очікування. Тож феї дуже захотілось допомогти родині.

- Дівчата, у нас термінова справа. – промовила фея Марі, повернувшись до дупла, де проходили наради фей Чарівного Лісу. – Мама Їжачка Буля сьогодні гірко плакала, бо їжак надумав їй брехати. Він витратив гроші не на поживні шкільні обіди, а на чіпси та колу. Замість домашніх завдань дивиться аніме.
- Теж мені термінова справа. – скептично промовила фея Орися. – Зараз всі діти такі. Вони не розуміють, навіщо їм вчитись. Я теж не розумію, навіщо вчитись. Це скучно.

- Звісно, корисні звички бувають скучними! А шкідливі звички дають миттєву насолоду. Але не змінює того факту, що корисні звички через певний час приносять справжню користь! А шкідливі звички руйнують життя!
- Піди скажи Булю, що кола руйнує життя! Він лише посміється. Діти живуть у новій реальності. Вони не думають про майбутнє, бо реальність занадто швидко змінюється, а майбутнє занадто туманне. Звісно є школярі, які вмотивовані вчитись, корисно харчуватись, займатись спортом. Але таких меншість. А більшість нічого не мотивує перейти на «правильний спосіб життя». Тобі не вдасться змінити Буля. Він і далі буде пити колу, їсти чіпси, обманювати батьків. Навіть якщо вони насварять його і він тимчасово припинить це робити, пізніше він знову почне. – підсумувала Орися.

Марі розлютилась. Вона шукала підтримки, а Орися натомість встала на захист тих, хто наносить собі шкоду. Крім того, фея дуже переймалась через те, що Орися виявиться правою. Адже мама Буля обрала ніжний шлях любові та підтримки її сина. Раптом саме через це її син остаточно розслабиться та втратить контроль над своїм життям?

Замість того, щоб сперечатись з Орисею, Марі полетіла до скриньки, де зберігався чарівний пилок. Вона наклала його в свою торбочку та полетіла до Буля. Була вже перша ночі, а він все ще дивився під ковдрою черговий сезон улюбленого аніме. Марі сіла йому на плече та непомітно розсипала пилок біля нього. Буль вдихнув його та почав чихати. Його очі почали повільно заплющуватись, але він вперто не давав собі спати, адже хотів додивитись до кінця серію. Аж раптом до вікна Буля хтось постукав. Їжачок підійшов та побачив там старого дідуся Їжака. Він обережно відкрив вікно?

- Хто ви такий?
- Я – це ти з майбутнього!
- Так я і повірив! Забирайтесь геть! Бо зателефоную в поліцію!
- Я тобі доведу! Я знаю, що ти зараз дивишся дванадцятий сезон «Токійського гуля».
- І давно ти підглядаєш у це вікно, старий збоченцю?
- Добре, ще я знаю, що вчора ти витратив тридцять гривень на колу, хотів ще й чіпси купили, але все подорожчало, то ж вистачило лише на колу.
- Звідки ти знаєш? Ти що ще й в магазині за мною слідкував?

Старий Їжак виплюнув з рота на долонь вставну щелепу та повертів її, показуючи Булю.

- Знаю звідти, що шістдесят років тому я зробив так само! Досі не віриш? А як тобі те, що знаю, що свої козюльки з носа ти колекціонуєш за ліжком? Що Зайченятко По не поділився з тобою папірцем на контрольній і не дав списати, тому ти образився на нього і не розмовляєш з ним? Натомість, свинка Клара, яка прогулює заняття, здається тобі дуже крутою, і ти думаєш, чи не почати б тобі з нею гуляти в парку замість того, щоб ходити до школи?

Буль від здивування відійшов від вікна та присів на ліжко. Невже цей беззубий дід і справді він з майбутнього? Хоч його успішність впала, але в таку маячню він все-одно повірити не міг. Тим часом дід знову постукав до вікна.

- То шо ти хочеш, діду? – промовив Буль, відкривши вікно знову, на цей раз трохи ширше. – Хочеш сказати мені, що пити колу шкідливо, бо тоді я втрачу свої зуби? Я сподіваюсь в майбутньому достатньо цікаво і без зубів, бачу ти якось вижив.
- Якщо чесно, з зубами жити набагато краще, ніж без них. Але я тут не через колу. Я через нашу маму. Вона дуже любить нас. Вона найкраща в світі мама.
- Це точно.
- Нам дуже пощастило.
- Так і є.
- Тож будь ласка, ніколи не обманюй її. Це єдине, чого я тебе попрошу. Ну і з Кларою прогулювати школу не треба. Вона навчить тебе курити. Спочатку це буде круто, але потім буде дуже важко піднятись на п’ятий поверх. І ще не інвестуй в Біткоїн. І кажи почастіше мамі, що любиш її. І обіймай її. Це і все, що я хотів тобі сказати. Знав би, якби я зараз хотів обійняти нашу маму. Тож неодмінно зроби це за мене. А тепер я піду. – промовив дідусь та почав розвертатись назад.

- Чекай, діду. Якщо ти й справді – це я! Скажи, чи вдалось мені поїхати на чемпіонат з карате?
- Ні, ти так і не поїхав.
- Чому? Я ж дуже хотів…
- А потім ти чомусь перестав хотіти. Тобі стало ліньки займатись, було скучно. І читати було скучно, TikTok був набагато веселішим.
- Невже я припинив займатись всіма видами спорту?

- Так. Якось ти захотів пробігти полумарафон, але тобі теж стало скучно тренуватись, бігати було важко і ти припинив. Ти починав вчити кілька онлайн-курсів, тобі було скучно і ти припиняв це робити. Вчені сказали, що це через те, що нашому поколінню було дуже легко роздобути дофамін через такі штуки, як..
- Кола, так? Тебе точно підіслала сюди моя мама, щоб мене налякати.
- Кола, ТікТок, сторіс, світ пришвидшився і нашу увагу змогло утримувати лише те, що приносило швидку насолоду. А ті, хто зумів потерпіти трохи, ті якось змогли пробігти марафон, зберегти стосунки з рідними, не загубити найкращого друга, довчити питання, щоб скласти іспит. Чесно кажучи, їх життя було дуже цікавим і іноді я заздрив їм через те, що вони звідкись брали силу для закінчення справ, які починалі. Але мені час йти.

- Почекай! – крикнув Буль, але діда вже не було видно. Звісно Їжачок міг вистрибнути та наздогнати його, але вирішив так не ризикувати, раптом це все ж таки злочинець.
Тож Буль ліг до ліжка і ще довго розмірковував над словами Діда. Прокинувшись вранці, Їжачок й гадки не мав, чи то був сон, чи то був дідусь, якого підіслала мама, щоб «провчити його», чи то був справжній він з майбутнього. Буль покладав великі сподівання на технології майбутнього, тому останній варіант все ж таки міг існувати.
- А ви вірите у те, що в майбутньому винайдуть машину часу і ми зможемо повернутись в минуле? – запитав Буль і уважно подивився на батьків, щоб побачити щось підозріле в їх поведінці. Але вони не видали себе.
- Я не вірю в таке. – сказав тато. – Людство деградує.
- А я вірю! – сказала мама. – Деградує лише мозок божевільного диктатора з сусідньої країни, а людство продовжує прогресувати. Все можливо.

Їжачок підвівся зі столу, не доївши оладки, та підійшов до мами. Він обійняв її міцно-міцно. З подвійною силою. Ніби за себе та за себе з майбутнього. До кінця не розібравшись з тим, хто той дід був, Буль зрозумів одне – обіймів забагато не буває, а мамі дійсно краще не брехати.

- Мама, а ти зможеш мені зробити узвар? Я можу сьогодні подивитись аніме з узваром. Після того, як зроблю домашнє завдання. Просто я звик щось пити. Але спочатку я повчу математику. Хто знає, можливо, саме я і винайду машину часу і доведу татові, що людство не безнадійне.
- Буду вірити у тебе! – посміхнувся тато.

Фея теж посміхнулась, спостерігаючи за цією розмовою з лампи. Вона полетіла до Орисі, задоволена собою і наповнена бажанням, розповісти їй цю чарівну історію. А Буль з тих пір про всякий випадок вирішив не пити солодку воду, не їсти чіпси і не брехати мамі. Бо якщо чесно, вставна щелепа в руках виглядає не дуже привабливо.

Незалежне обмірковування або обговорення по темі:

1. А як ви думаєте, чи справді дідусь прилетів з майбутнього чи це був всього лише чарівний пилок феї, який надіслав Булю такий повчальний сон?
2. Чому солодка водичка така смачна?

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️