Сучасна казка про Попелюшку, яка стала незалежною та самодостатньою

Довгий час заможний та доброчесний вдовець залишався один зі своєю донькою. Але настав час, коли він зустрів жінку та покохав її. Він не помічав, що його обранеця була дуже злою та підступною. Такими ж були і її дві доньки. Коли чоловік, жінка та їх діти почали жити разом, його донька Попелюшка постійно зустрічалась з булінгом та шеймінгом. На той час значення цих слів ще ніхто не знав, а Попелюшка не розуміла, що терпіти таке ставлення не можна. Тому вона мовчки виконувала всі завдання від злої мачухи та сумлінно терпіла всі образи нових сестер, які занижували її самооцінку.

Одного разу до Попелюшки прилетіла її хрещена, яка також була феєю. Вона запропонувала Попелюшці піти на бал.

- Але ж у мене немає одягу для цього. – сумно пожалілась Попелюшка та показала лахміття, яке у неї було. Увесь гарний одяг, який вона мала, у неї забрали сестри, а на шопінг грошей у мачухи ніколи не знаходилось.
- Не проблема, - сказала фея, дістала чарівну паличку та перетворила ганчірку на модну сукню від Діор, гарбуз на Мерседес, мишу на водія. – А це подарунок від мене.

Фея протягнула Попелюшці кришталеві туфлі. Вони були надзвичайно гарними, на високих підборах, при цьому дуже зручні, немов кросівки. Попелюшка вдягнула їх, почала рухатись і не повірила, що може бути такою мобільною та рухливою в туфлях. Вона подивилась на себе в дзеркало та не повірила, вона була справжньою принцесою. Туфлі подовжували її ноги та дуже пасували до вечірньої сукні.

- Невже я можу бути такою гарною?

В сукні, з макіяжем Попелюшка й справді почала світитись, стала впевненою, розправила плечі та посмішка не сходила з її вуст.

- Ну що ж, йди на бал та вкради сердечко принца. – промовила фея.
-
Попелюшка ніколи б не могла повірити, що їй це вдасться, але зараз вона подивилась на себе у дзеркало і повірила, що може сподобатись навіть принцу. Але на останок фея додала не дуже приємну інформацію:

- Але пам’ятай, в дванадцять вечора твій Мерседес перетвориться на гарбуз. Тож поспішай забратись з балу до того часу.

На вечірці було надзвичайно весело. Там був модний діджей, веселий вайб, а ще справжній принц. Попелюшка була така гарна та впевнена у собі, що принц дійсно серед усіх інших побачив та помітив лише Попелюшку. Він підійшов до неї та вони мило говорили, танцювали і дівчина відчула, як закохується у принца. Але вона подивилась на годинник та зрозуміла, що дванадцята година настане через хвилину. Тож вона різко розвернулась та почала втікати. Принц побіг за нею, але вона не могла дозволити йому дізнатись правду про неї, не могла дозволити побачити її в лахміттях. Вона бігла так швидко, що загубила одну туфельку. В дванадцять вона вже ховалась в кущах, її сукня перетворилась на ганчірки, якими вона мила підлогу та посуд, машина на гарбуз, а водій на мишу. Лише одна туфелька залишилась в руках принца на згадку про загадкову незнайомку, яка навіть не дала свій Інстаграм та ТікТок.

Принц не міг забути Попелюшку, туфелька стояла у нього на столі та нагадувала про ту чарівну незнайомку, він не міг припинити запитувати себе, хто вона, чому втекла, як її знайти. Раптом принц помітив, що туфелька була дуже маленька і йому прийшла в голову думка, оголосити про пошук дівчини, який би підійшов цей розмір туфельки. Так би він знайшов Попелюшку.

Коли ця новина дійшла до дівчини, вона здивувалась. Їй здалось, що такий пошук не є ефективним і вона припустила, що принц не є дуже розумним. Але крім цього, Попелюшку турбувало й інше. Вона побачила, як може виглядати, коли у неї була гарна сукня та авто, макіяж, а головне впевненість. Вона хотіла повторити це та стати ще раз такою гарною, але без допомоги феї і без чар, вона не хотіла більше тікати, втрачати сукню та відчувати схожу ганьбу, як на балу у принца.

- Попелюшка, приготуй для нас суп. – сказала дівчині її сестра.
- Я не хочу. – промовила Попелюшка. Окрім всього іншого, пригода на балу змусила дівчину почати цінувати себе та не дозволяти спілкуватись неналежним чином.
- Що? Як це ти не хочеш. Ти маєш готувати! – здивувалась сестра, яка звикла використовувати Попелюшку.
- Чому? Я взагалі не люблю суп. Я готувала вам стільки разів, ви навіть дякую не сказали. Це не є моїм обов’язком. Я більше не буду вам готувати.

Сестри були шоковані тим, що Попелюшка почала говорити таким чином. А Попелюшка тим часом почала читати про те, як захистити свої кордони і не дозволяти нікому ображати себе. Також вона почала вивчати в інтернеті способи заробітку, бо вирішила, що обов’язково має купити собі машину та сукню, а також інші речі, які б лише їй не захотілось. Вона відразу зрозуміла, що інвестиції в криптовалюту або заробіток на сайтах знайомств їй не підходять. Її більше цікавив розвиток навичок, що могли приносити користь іншим та бути високо оплачуваними. Крім того, вона мала чіткий намір переїхати від цієї божевільної родини та почати орендувати хоча б кімнату, але мати свій власний простір, де її ніхто не зможе потурбувати. То ж поки принц щоденно приймав в своєму королівстві натовп дівчат та надягав на їх ноги туфлі, Попелюшка навчалась та почала заробляти перші гроші, а також відстоювала свої кордони у спілкуванні з сестрами та мачухою.

Врешті решт це закінчилось тим, що через півроку принц продовжував надягати туфлі на дівчат, вселяючи велике занепокоєння своїм батькам. Попелюшка ж тим часом переїхала до своєї власної кімнати в центрі міста та була достатньо незалежна та навіть своєю мірою успішна. Вона вважала принца пришелепуватим та навіть не думала про те, щоб піти та врятувати його життя, показавши свою ніжку та розповівши йому, що вона та сама загадкова дівчина, яку він шукає вже півріку.

Минав час. Принц хоч не міг забути Попелюшку, але пішов до психотерапевта та зрозумів, що йому треба рухатись далі. Він припинив запрошувати до себе дівчат та міряти їх ступні, але все ще шукав Попелюшку очами на кожній зустрічі з друзями, на вулиці, на вечірках, в бібліотеці, на спортивних змаганнях. Він поглядав на розміри ніг і заглядав в очі дівчатам. Надія знайти її зменшувалась, і він почав зустрічатись з іншими дівчатами, але жодна з них не була такою ж чарівною, як Попелюшка. Тим часом Попелюшка змогла купити собі машину та сукню, вона досягнула всього, чого хотіла без магії та без допомоги феї. Але щось заважало дівчині бути повністю щасливою, вона й сама не знала що.

Одного разу, Попелюшка гуляла у парку та до неї хтось підійшов та торкнувся плечей.
- Я нарешті знайшов тебе.
Попелюшка впізнала принца. Вона посміхнулась, сама того не очікуючи, вона була дуже щаслива його бачити.

- Ти увесь цей час мене шукав?
- Так.
Дівчина подивилась на свій одяг і зрозуміла, що гуляє в зовсім звичайному домашньому вбранні, виглядає зовсім не так, як під час їх першої зустрічі. Але принц не виглядав розчарованим. Його очі світились, немов у малої дитини.

- Але я виглядаю не дуже.
- Ти виглядаєш, як найгарніша дівчина у світі.
Відтоді Попелюшка більше не тікала від принца, а він більше її не відпускав. Вони любили один одного, разом працювали над власними проектами та робили багато корисного для свого міста.

Автор - Маргарита Сурженко

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️