Казка про Санта Клауса, який втратив віру у дива

Санта Клаус сидів на траві та сумно дивився на небо. Там було дуже сонячно і здавалось би тепло мало б зігріти серце дідуся та змусити його радіти. Але Санта засмучено зітнув. Раптом до нього підійшов Гном Пітер.

- Любий Санта, дозволь запитати, чому фабрика подарунків не працює? Гноми вчора та сьогодні б’ють байдики. Щось зламалось?
- Щось зламалось. – сумно промовив Санта.
- Піч? Нарізувач картону? Обігрівач?
- Зламалась моя віра у те, що свято комусь потрібно.

Промовивши це, Санта Клаус підвівся та пішов в сторону лісу. Пітер побіг за ним. Побачивши це, дідусь вирішив поділитись тим, що турбувало його дуже давно.

- Лише подивись на землю. Раніше в цей час тут був великий прошарок снігу. Зараз через глобальне потепління тут досі трава. Раніше сірі холодні міста прикрашали білі сніжинки. Вони танцювали в повітрі. Вони шепотіли про те, що диво існує. Тепер же в містах лише холодний дощ.
- Але люди все ще чекають дива! Подивись на їх оселі! Вони прикрашають їх, ставлять ялинки, чекають тебе. Ти потрібен людям.
- Не потрібен. Вони просто хочуть заробити побільше грошей, тому починають продавати різні речі під видом подарунків для рідних. Ніхто більше не вірить в диво. Нікому більше не потрібні наші подарунки. Діти чекають дорогих телефонів або ноутбуки. Але не те, що ми тут виготовляємо на нашій фабриці.

Гном зупинився від здивування. Він ще ніколи не бачив Санту настільки сумним. Зазвичай дідусь був дуже веселим та бадьорим. В ньому було так багато радості та любові до життя, що він ділився цим з усіма навколо та інфікував вірою у диво. Саме тому Санту і любили всі навколо. Поруч з ним завжди здавалось, що неможливе можливе, добро переможе зло, справедливість існує, любов та світло торкнеться кожного серця, якщо вірити та чекати. Але коли Пітер побачив, що навіть дідусь перестав вірити, його руки опустились. Він розчаровано пішов додому.

Вдома Гнома чекала його дружина Катрін. Вона була дуже мудрою. Катрін з першої секунди здогадалась, що щось сталось, після того як побачила свого чоловіка.

- Розповідай! – сказала вона коханому.
- Все закінчено. У Санти депресія. Різдвяні свята відміняються.
- Депресію можна вилікувати.
- Ти ж розумієш, що на лікування депресії потрібно мінімум кілька місяців та хороший спеціаліст? А Різдво вже через місяць!
- Якщо для лікування депресії потрібен спеціаліст, можливо і для діагностування депресії потрібен спеціаліст? З чого ти взяв, що у Санти саме депресія?
- Бо він перестав вірити у диво. Він каже, що нікому не потрібен. Каже, що снігу нема, значить і дива нема. Каже, що новорічні свята – це лише спосіб заробити гроші.
- О, ні. Здається, я знаю, що з ним сталось! – промовила Катрін та виглянула у вікно. Після цього вона кинулась до своєї шухлядки та почала шукати лупу. Знайшовши, побігла на вулицю та почала щось видивлятись у траві.
Гном побіг за дружиною. Вона розповіла йому, що через аномальне потепління в їх регіоні могли завестись блохи зневіри. Вони кусають людей та звірів, гномів та фей, інфікують їх зневірою і змінюють їх бачення світу. Все, за що зачіпає поглядом око, засмучує.

- Ти думаєш, сто років назад жилось легше? Або двісті років назад? Люди завжди кажуть про те, що світ котиться у прірву, а це все блохи. Вони кусають людину та випивають всю віру в світле майбутнє! Я впевнена, саме вони покусали нашого Санту! – підвела підсумки Катрін.

Тож не гаючи часу, Пітер та Катрін відправились шукати Санту. Вони знайшли його вдома. Той сидів біля каміну, де не горів вогонь та мовчки дивився на дрова. Катрін відразу ж почала роздивлятись лупою підлогу Клауса.

- Ти шукаєш сніг? Його більше не буде. Бо люди знищили увесь сніг. Тепер нас чекає таїння льодовиків. Тож шуби нам більше не потрібні. Запасаємось купальними костюмами. – сказав Санта.

Катрін була шокована почути такі слова від радісного та оптимістичного дідуся. Тож ще більш активно вона почала шукати блох. І дуже скоро знайшла.

- Починаємо операцію «Порятунок Різдва». – сказала дружина гнома.
- Дарма ви хочете його врятувати. Процес незворотній. Великі корпорації та уряди мовчать. Глобальне потепління не зупинити. Зло шириться світом.
- Між іншим, зневіра – це теж зло! – сказав Пітер. – Але добре, що блохи покусали лише Вас, Санта.

Вже через десять хвилин в будиночку Санти була купа гномів. Хтось прибирав речі, хтось дезінфікував їх. Самого Санту відвезли в лікарню, де лікар дбайливо обробила його укуси на ногах та напоїла теплим чаєм. Скоро дідусь заснув і бачив дуже теплі сни. Прокинувшись, Санта знову став собою.

- Щоб я робив без вас, мої вірні помічники! – промовив він гномам, які сиділи біля його ліжка в лікарні.
- Колись ви поділились з нами добром та навчили вірити у дива, у любов та ніколи не здаватись. Тож ваше добро і повернулось до вас.
На щастя, того року Різдво було врятоване і всі діти отримали подарунки він Санти. І хоча дідусь не міг врятувати планету від глобального потепління, він подарував дітям віру та бажання боротись за життя, справедливість, порядок. Він подарував їм добро та надію, любов та спокій. Саме тому Санта вірив, що діти обов’язково віддячать та врятують планету, будуть любити та берегти Землю і самих себе. Зневіра назавжди покинула його тіло, а замість неї там знову запанувала віра.

Автор - Маргарита Сурженко

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️