Бредлі Купер зробив свою першу прогулянку по вулиці і був надзвичайно зворушений. Йому завжди здавалось, що на вулиці він не бував, бо його тримають вдома господарі. Насправді ж можливостей вислизнути у двір було достатньо. Справжньою завадою для Бредлі був внутрішній страх, який давно оселився в серці. Адже під час першої прогулянки у дворі котика налякав злий пес. Та завдяки феї Марі Бредлі зміг нарешті потрапити на вулицю і зрозуміти – там прекрасно, гарно і вільно. Це була справжня казка про кота, яка стала реальністю. Гора страхів злетіла з плечей котика, і після цього випадку він щасливо посміхався та чекав фею. Адже хотів, щоб вона знову відкрила йому двері до нового щастя – у двір.
Сказка про кота: читати для детей
Одного ранку, коли Микита та його батьки пішли по своїх справах, котик сів на вікно і почав чекати фею. Він виглядав її дуже довго, аж раптом побачив, як з неба почав лити дощ. Бредлі дуже не любив воду, купання і будь-які опади з неба. Тому він засмучено зістрибнув вниз на підлогу.
- Ну все. Тепер на вулицю я не піду. – сумно промовив котик і вирішив почитати книгу.
Та раптом почув шурхіт за спиною. Обернувся та побачив фею Марі.
- Привіт-привіт! Нарешті я долетіла до тебе, котику Бредлі!
- Привіт! Я шокований! Я чекав тебе днями і ночами, а побачив лише тоді, коли на вулиці пішов дощ. Але ж я не можу вийти на вулицю в цю зливу.
- Чому?
- Бо я ненавиджу воду з неба! Вона робить мою шерсть вологою і негарною. Я ненавиджу купатись, відчувати дикий холод. – промовив кіт зі злістю та дивився на фею, чекаючи відповіді.
Але феї було дуже неприємно почути стільки негативу від кота. Вона летіла до нього з радістю і думала, що він буде радіти зустрічі не менше. Кіт же вивернув на фею гору злості. Тому Марі мовчала, а потім полетіла на підвіконня і почала дивитись на дощ. Він здавався їй ідеальним. Крапля життєдайної води долає кілометри, щоб зустрітись із землею. Вона пролітає крізь прошарки повітря, поспішає вниз, щоб швидше напоїти коріння, комах та звірів, наповнити річки, озера та моря. Вона вмиває обличчя людей, що не бояться піднімати погляд вгору. Як можна мати стільки злості на ці чарівні краплини.
- А знаєш, Бредлі, якщо ти не хочеш гуляти під дощем, пішли погуляємо над дощем. – промовила фея. Вона відкрила чарівною паличкою двері, і вони з Бредлі вийшли на балкон. А потім фея начаклувала сходинка до хмаринки. Раз-два-три – сходинки готові.
- Мерщій – промовила фея і побігла по сходам вгору. Бредлі вагався і непокоївся, але не міг собі дозволити відстати від тендітної крилатої гості. Він побіг за Марі і за кілька хвилин опинився прямісінько на небі.
- Ну як тобі? – спитала фея. Вона надзвичайно любила бувати на хмарках. Там завжди було видно чарівне сонечко і всіх людей. Всі проблеми здавались таким дрібними, а прекрасне було перед очима. Та Бредлі знову виявився незадоволеним.
- Подивись на мене. Поки я біг, я намочив шерсть. Тепер я як мокра курка.
Фея лише помахала головою.
- Тримайся міцно, - промовила фея. Вона перетворила свою чарівну паличку у весло і почала плити по небу, немов на човні. Хмарка розігналась і плила по небу так швидко, що Бредлі схопився за неї з усієї сили, побоюючись впасти вниз. Нарешті фея і Бредлі опинились далеко, а під ними були незнайомі країни і навіть пустеля.
- Де ми? – спитав Бредлі, який ще ніколи в своєму життя не бачив так багато нового на власні очі. Згадуючи книги Микити, кіт сам відповів на своє питання. – Невже це Африка?
- Саме так! Африка. І дощу тут майже не буває. Але сьогодні моя чарівна паличка зробить справжнє диво для мешканців Африки. Ми проллємо на них дощик. Саме це бажання жило в серці одного мого клієнта, який робить зробив багато добрих справ в цьому місяці і заслужив на виконання його бажання. Допомагай!
Після цих слів фея почала тупотіти по хмаринці, вичавлюючи з неї дощ. Кіт приєднався. Він шкрябав хмару кігтями, стрибав на ній, бігав. Нарешті крапля за краплею дощ почав крапати вниз. Щасливі мешканці пустинної Африки вибігли на двір і почали хапати краплі руками. Вони підставляли відра та склянки, а також хапали дощ губами.
- Ніколи не бачив таких щасливих людей. – тихо промовив котик і відчув сором за свою поведінку. Адже він гнівався на дощ, якому б варто було порадіти.
Повернувшись назад, Бредлі спускався по сходинкам і ловив краплі дощу. Але тепер не гнівався на них. Він відчував їх і був вдячним за те, що вода змиває з нього дорожній пил, сум та сором. Дощик ніби очищував його від злих думок, поганих вчинків та злих слів.
- Дякую тобі, Марі. – промовив кіт вдома.
- Не сумуєш через мокру шерсть?
- Вона висохне за годину. А враження залишаться на все життя.
Казка про кота дітей завершується, а ми бажаємо вам солодких снів та лише радісної погоди!
✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️
Ми створили більше 300 безкоштовних казок на сайті Dobranich. Прагнемо перетворити звичайне вкладання спати у родинний ритуал, сповнений турботи та тепла. Бажаєте підтримати наш проект? Будемо вдячні, з новою силою продовжимо писати для вас далі!
Коментувати