Смішна казка про цибульку у борщику онлайн читати

Жила була маленька Цибулька Агата. Вона була дуже добра, раділа сонечку, тягнулась до нього зеленим хвостиком, а корінням пила поживну водичку. На городі вона дружила з усіма овочами і вірила в мультикультурність та політкоректність. Вона любила кожен овоч, не дивлячись на колір його шкурки або розмір очей. Майже кожного дня до городу приходила людина та забирала когось з цибульок до кошика. Але овочі не боялись цього і спокійно сприймали свою долю.

Казка онлайн читати про цибульку: як Агата дізналась таємницю

Одного разу вночі Цибулька прокинулась та почула, як інші цибульки розмовляють про приготування борщика.

- Кожен раз, коли людина ріже цибулю, вона плаче. Як же це кумедно. Ми змушуємо цих величезних істот плакати. – казала велика цибулина, яка жила на городі довше за інших. Вона росла під лопухом, тому була непомітна для людини, у іншому випадку її б вже давно зірвали з грядки. Цю цибулю всі вважали дуже мудрою.
- Ні величезний гарбуз, ні яскравий томат, ні соковитий огірок не змушує людину плакати. Лише ми – цибульки. – відповіла інша цибулька, яка росла не під лопухом, тому розуміла, її можуть зірвати наступною. Ці слова змушували її вірити у свою всемогутність.
- Про що ви говорите? – озвалась Агата. – Невже ми такі злі, що змушуємо когось плакати? Я не хочу змушувати когось плакати.
- Така вже твоя природа. – сказала велика цибуля і засміялась.

З того часу Агаті було дуже сумно. Вона давно мріяла поближче познайомитись з іншими мешканцями огороду – з морквинкою, картопелькою, капустою, що росли дуже далеко. Хотілось погомоніти і з квасолькою, помідорками, бурячком, що були хоч і близько, але недостатньо для довгих розмов. Тепер ж Цибулька втратила у себе віру і почала вважати, що з нею щось не так, якщо через таких, як вона, хтось плаче. Вона стала дуже мовчазною. Тож через деякий час опинилась Цибулька у цибулевого психолога, адже була дуже усвідомлена і хотіла обговорити свої емоції з кимось розумним.

- Що вас турбує? - запитав вусатий психолог.
- Я відчуваю провину за те, що через таких як я плаче людина. - зізналась Цибулька.
- Хіба через вас плакала якась людина?
- Ні. Але потенційно може заплакати. Бо як виявилось, цибульки еволюціонували так, щоб змушувати інших плакати, коли їх ріжуть. Ось такі ми дикі створіння.
- І ви не можете з цим змиритись? Прийняти себе такою, яка вас зробила природа, такою, яка ви є?
- Я б хотіла бути хорошою, але мені буде соромно дивитись в очі іншим овочам. Як я можу бути з ними на рівних, якщо через них ніхто не плаче, а через мене плаче.
- Ви вже хороша, така яка є.

Психолог порадив Цибульці слухати позитивні аудіо, де приємний цибулевий голос говорить про те, що цибулька достатня через те, якою вона є. Але смуток Цибульки не закінчувався. Чи то на її щастя, чи на біду, дуже швидко її зірвала людина та поклала в кошик з іншими овочами. Нарешті всі вони могли погомоніти. Ось тільки Агата мовчала.
- Буде смачний борщик! – сказала людина і поставила кошик на стіл. Поки людина вийшла з кухні, Цибулька змогла вилізти з кошика та закотитись під стіл. Вона не могла дозволити цій людини плакати.

Тож людина почистила та пошинкувала бурячок, капусту, картоплю, моркву і дуже здивувалась, коли не побачила цибульки.
- О ні. Де ж цибулька? Без цибульки мій борщик буде несмачним! Та й взагалі не буде борщиком!
Людина пішла до городу, щоб зірвати іншу цибульку, а Агата зрозуміла, що зробила помилку. Слова людини вселили в неї віру у себе. Можливо, не дивлячись на те, що через неї хтось плаче, вона все-одно дуже потрібна і її люблять? Вона потрібна і борщику, і людині, всім.
- Гей, цибулинка! Ти чого втекла? – запитав Часничок.

- Ох, Часничок, я просто не хотіла, щоб ця людина плакала.
- А ти знаєш, що коли людина мене шинкує, то потім увесь тиждень її рука пахне мною? А наш міцний запах залишається в її роті, і вона потім соромиться всіх цілувати! - засміявся часник.
- Та невже?
- А помідори постійно залишають плямки на їх одязі.
- Оце так!
- Ти ж чула, що сказала людина, без цибульки борщик – не борщик! То ж мерщій залізай назад у кошик.
- Сподіваюсь, наша людина не подумає, що у неї психічний розлад. – засміялась Цибулька і застрибнула назад до кошика.

Але людина саме так і подумала. Повернувшись до кухні з новою цибулинкою, вона побачила у кошику Агату і ахнула.
- Тебе ж тут не було! Ох, останнім часом я занадто багато працюю! – сказала людина і подумала, що варто було б взяти відпустку. – Покладу до борщику дві цибулинки. Адже забагато цибульки не буває!
Хоч і не всі люди погодились би з останньою тезою, цибулька дійсно важливий овоч, як і всі інші компоненти борщику. Але в цей момент до кухні зайшла інша людина, точніше навіть людинка, адже була ще зовсім маленька. Вона побачила Агату і зуміла розгледіти в ній щось особливе.
- Можна взяти собі цю цибулю погратись? - запитала маленька людинка у великої, і отримала дозвіл. Так Агата опинилась в дитячій кімнаті серед іграшок. Маленька людина довго гралась Агатою, забувши про всі інші іграшки, аж поки не почула, що борщик готовий.

Того дня ця українська страва вийшла напрочуд смачною, ситною та поживною. Наївшись, маленька людина повернулась до своєї кімнати, але Цибульки там вже не було. Що ж було в Агатою далі, ви дізнаєтесь в нових казках про Цибульку.

Ця ж смішна казка про цибульку закінчилась. Читайте інші казки про овочі тут. Або ж приємних засинань та до наступних зустрічей.

Незалежне обмірковування або обговорення по темі:

1. Ти колись щось саджав/саджала в землю? Чи подобається тобі вирощувати рослини? Згадай цей досвід, що найбільше сподобалось?
2. Чому Цибулька так боялась засмутити когось і змусити плакати, думала про інших більше, ніж про себе?
3. Чи правильно зробила Цибулька, коли вирішила повернутись до кошика з овочами?

Автор - Маргарита Сурженко
Ілюстрації - ШІ

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️