Пес Патрон прокинувся рано та почав свою роботу. На цьому тижні він з колегами знаходився в невеличкому місті Чернігівської області і мав сім днів, щоб зробити ліси навколо містечка безпечними. Він був найкращим в своїй сфері розміновування територій і любив починати працювати разом із сонцем. Тож поки інші пси спали, Патрон вирушив на пошуки вибухівки, яка могла забрати у когось життя. Довго винюхував пес ліси, що простягались поруч з кордоном, аж раптом замість мін побачив він Діда Мороза, який ховався за деревом.
- Дід Мороз! Ти чого ховаєшся за деревом?
- Бо ви більше мене не любите! – відповів старий. – Тепер всі люблять Святого Миколая та Санту, а мене ви зовсім забули.
- Пробач, Діду, але ти знаєш, що Святого Миколая наші діти знають з давніх давен. Він – зв'язок українців з минулим та духовним. А тебе сюди послали з злими помислами, руйнуючи наші старі традиції та забороняючи вірити у те, що у що вірили наші предки. Рано чи пізно ти мав піти з України.
Дід Мороз почав витирати з очей сльози, хоча Партону здалось, що сліз там не було.
- Тож, Дід Мороз, пустити тебе назад до України я не можу. Краще повертайся туди, звідки прийшов.
Старий зробив вид, що послухався, але дочекавшись, коли Патрон піде назад, Мороз покрокував за ним і дійшов до містечка. Він зрозумів, що не хоче сидіти на пенсії в своєму селі далеко від українського кордону, де інші діди лише те ж робили, що пили горілку та дивились на телевізор. Дід Мороз хотів слави, хотів уваги дітей та батьків, хотів, щоб його чекали, як і раніше саме тут в Україні, яку він за ці роки так полюбив. Тож він прокрався до бібліотеки та взяв книги про Святого Миколая. Чимось вони з цим святим навіть були схожими. Недаремно в Радянському Союзі саме Мороза з-поміж інших відібрали на роль наступника Миколая. Хіба що колір шуби відрізнявся.
Казка про пса Патрона для дітей: читати продовження
Тож пішов Дід Мороз до магазину, придбав нову шубу та вирішив усім сказати, що він і є Святий Миколай. Прийшов до людей на центральну площу маленького містечка та заявив:
- Люди добрі, я Святий Миколай. Скоро свята і я маю допомогти дітям, покласти їм під подушки подарунки. Але через інфляцію я не можу власноруч справитись з усім цим. Давайте разом назбираємо подарунки для дітей.
Люди зраділи появі дідуся та повірили йому. Всі почали збирати пожертви для дітей, хтось приносив гроші, а хтось одяг, іграшки, книги. Речей назбиралось так багато, що Діду дали цілу кімнату, де він міг і жити, і зберігати накопичення. У старого був надзвичайно гарний настрій. Він дивився на речі, яких ставало все більше, і розумів, що не зможе віддати все це українським дітям. Йому хотілось забрати все це до себе. І так як жити він в цьому маленькому містечку не збирався, звісно всі речі треба було вивезти з України.
- Тут-тук! – постукав Дід Мороз до дверей.
- Хто там? – запитав господар.
- Дід… Тобто Святий Миколай! Чи зробили ви пожертву дітям? – запитав старий.
- Так. Наша родина і гроші приносила, і іграшки.
- Мало-мало. Треба ще трохи. Дітей зараз багато, вони хочуть кращих подарунків.
Тож почав Дід Мороз ходити від хати до хати та збирати ще більше пожертв і від тих, хто вже донатив, і від тих, хто ще ні. Звісно Пес Патрон давно запримітив дідугана. У нього була чудова чуйка і нова шубка не могла приховати від пса всю сутність пройдисвіта. Пес лише й чекав слушної нагоди, щоб вкусити Діда Мороза за дупу та прогнати з України назавжди.
Дочекавшись темної ночі, Дід Мороз прокрався в гараж поштового відділення та сів за кермо вантажівки. Підвіз її до будинку де жив із пожертвами та почав завантажувати вантажівку. Речей було так багато, що спина Діда Мороза боліла, руки відпадали, ноги не тримали, серце вистрибувало з грудей. Давно він так не працював. Всю ніч завантажував речі і боявся сонця, яке освітить його та його діяння. Тож мав все зробити до світанку.
Як тільки Дід Мороз завантажив машину, Пес Патрон вистрибнув з кущів разом із іншими псами. У старого не залишилось сил, щоб бігти, але він спробував. Та пес Патрон швидко його наздогнав та вкусив за дупу.
Так Діда Мороза назавжди прогнали з України. За кермо вантажівки сів Святий Миколай, якому напередодні зателефонував Патрон. Він то й повіз подарунки до тих діток, які справді їх потребували.
Незалежне обмірковування або обговорення по темі:
1. Чи знаєш ти різницю між Дідом Морозом та Святим Миколаєм?
2. Згадай свій найприємніший подарунок, які емоції він викликав у тебе? Чи хотів би ти комусь подарувати такі ж позитивні емоції?
Автор – Маргарита Сурженко
Ілюстрації – ШІ
✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️
Ми створили більше 300 безкоштовних казок на сайті Dobranich. Прагнемо перетворити звичайне вкладання спати у родинний ритуал, сповнений турботи та тепла. Бажаєте підтримати наш проект? Будемо вдячні, з новою силою продовжимо писати для вас далі!
Коментувати