Казка про квіти

Жила була на світі одна квіточка на ім'я Гортензія. Насіння цієї гарної квіточки занесло далеко від клумби, і вона росла серед інших рослин. Її оточували як прості кульбаби, так і горді нарциси, а ще ромашки, троянди і хризантеми. Але навколо не було жодної подібної їй гортензії. Казка про квіти розповість про те, як рости серед не таких як ти і знайти себе серед інших.

Казка про квіти для дітей

Гортензія дуже любила тишу, але також обожнювала і вітер, який змушував траву навколо рухатись. Вітер був диригентом для дерев, і після кожного його дотику вони співали пісні шелестом листя. Квіточка обожнювала сонячні промені, але також їй подобалися хмаринки. Особливо, коли вони дарували їй краплі дощу. Все їй подобалося навколо: бджілки і мурахи, черв'ячки і зайчики. Якось раз біля квіточки проповзав вуж:
- Гортензія, поговори зі мною, - сказав хитрий вуж. А квіточка дуже здивувалася, адже ще ніколи ніхто з нею не розмовляв. Вона навіть не здогадувалася про те, що вміє говорити.
- Привіт, - промовила вона своє перше в житті слово.
- Чому ти не розмовляєш з іншими квітами?
- Я навіть не знала, що можу.
- Можеш, - лукаво сказав вуж й поповз. А квіточка почала прислухатися до інших квітів і вперше почула в шелесті слова. І в цей же момент відчула всередині смуток. Адже слова були образливими.
- Гортензія пахне жахливо, абсолютно не так, як я. - промовила троянда.
- А ще вона дуже висока, - підхопила кульбаба. - Псує всю красу нашої галявини.
- А мені от не подобаються її пелюстки. Маленькі і зібрані в одну купку – сказав нарцис.

Почувши ці слова, Гортензія дуже засмутилася. Вона і не підозрювала, що виглядає так жахливо. З того моменту її життя перетворилося на жах. Іноді вона бачила, як бджілка сідала на іншу квітку і розуміла, це все через її каліцтва. Вона відштовхує комах своїм жахливим виглядом. А коли бджілки сідали на її пелюстки, Гортензія вважала - це з жалості. І скоро бджілки покидали квіточку, що було дуже логічно для неї. Хто ж зможе довго сидіти на такій високій і непривабливій рослині?

- Ох, краще б не чула цих слів. Краще б не зустрічала вужа. - говорила сама собі квіточка. І майже кожен день її тягнуло послухати розмови квітів знову і знову, щоб засмутитися ще більше. Сама ж говорити Гортензія боялася.
Якось раз до неї підлетів метелик і порадив все ж заговорити з сусідніми кольорами, а не лише мовчки підслуховувати:
- Заговори з ними і посміхнися ім. Це вмить розчине їх отруту. І вони розглянуть твою красу.
Так квіточка і зробила. Вона посміхнулася квітам і привіталася з ними. Побажала гарного дня. З тих пір вона більше не чула поганих розмов про себе. Але все одно вважала себе дуже негарною.

Казка про квіти коротка: як Гортензія зустріла рідні душі

Якось раз Гортензія прокинулася і за звичкою почала прислухатися до розмов квітів, а потім раптом побачила жовте листя. Невже скоро осінь? Невже вона скоро зів'яне? І більше ніколи не побачить схід сонця, не відчує краплі роси на своїх пелюстках, не подарує бджілкам пилок, а метеликам свій аромат. Невже свої дні вона хоче витратити на підслуховування розмов кульбаб з нарцисами, щоб почути там щось про себе. Навіщо їй все це? І з тих пір інші квіти перипинили для неї існувати. Їх слова знову були нерозбірливими і змішувалися з шелестом дерев. Гортензія милувалася красою природи і цінувала кожну мить свого існування. Вона цвіла так красиво, що в один день її побачила дівчинка і закохалася в красу квітки.
Коли дитина підбігла до Гортензії, квіточка вирішила, це її остання мить. Зараз її зірвуть. Так іноді буває з квітами. Вони в'януть не від старості, їх життя забирає хтось вище. Просто так. Або ж з якоїсь невідомої причини. Можливо вона була занадто некрасивою? І її вирішили викинути з галявини. Але раптом Гортензія почула незвичайні слова:
- Яка гарна квітка, мама йди сюди! Як називається цей рожева квітка?
- Це - гортензія, - сказав приємний жіночий голос. Через сонце людей не було видно. - У нас в саду цвітуть такі ж.
- А давай цю викопаємо і пересадимо в наш сад. Вона ж така гарна, їй тут сумно одній серед галявини.
- Клич свою сестру і пересаджуйте разом, мої улюблені садівники, - промовила мама дівчинки. Вона була рада тому, що її донька знайшла корисне завдання. Через півгодини Гортензія була вже в саду, а поруч з нею цвіли такі ж як вона квіти. Красиві, яскраві, ароматні.
- Невже і я така ж гарна, як і ви? – промовила Гонтензія до квітів, що росли навколо.
- Так, люба, - посміхнулися їй садові гортензії.

Раптом на квіточку полилася вода.
- Як дивно. Адже хмаринок немає! - злякалася Гортензія.
- Так буває, коли тебе люблять і піклуються про тебе, - посміхнулися їй садові квіти. - Тоді тебе поливають щодня просто для того, щоб ти цвіла і пахла.
І Гортензія посміхнулася. Як же було чудово, що в кінці літа, в останні дні свого існування, вона потрапила в такий гарний сад і зрозуміла, як вона виглядає. А ще більше її радувало те, що вона бачила інше життя в дикому полі. Це подарувало їй можливість цінувати більше її нове життя в садку.

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️