Казка 12 місяців прийшла до нас з Чехії. Саме там вона передавалась з покоління в покоління, аж поки радянський письменник адаптував її під власну п'єсу. Пізніше в Радянському Союзі з'явився мультик 12 місяців. Пропонуємо вам прочитати казку.
Колись давно жила жінка. Було у неї дві доньки: рідна Голена і нерідна Мариня. Тяжко жилося нерідній доньці у мачухи, бо та зовсім не любила її. Зрання до пізньої ночі працювала Мариня. А мачуха та Голена байдикували та знущалися з дівчини. Мала вона виконувати всі їхні забаганки.
Одного разу посеред лютої зими захотілось Голені фіалок. Тож сказала вона сестрі:
– Іди, Мариню, принеси мені з лісу фіалок!
– Що з тобою, люба сестрице? Хіба взимку ростуть фіалки? – відповіла бідна дівчинка.
– Як ти смієш перечити Голені! Роби те, що вона наказує! – крикнула мачуха і випхнула Мариню надвір.
Гірко заплакала бідолашна дівчинка та й пішла шукати фіалки в холодний зимовий ліс. Довго блукала вона, змерзла, зголодніла, але квітів ніде не було.
Раптом бачить Мариня – далеко на горі вогонь горить. Зраділа дівчинка і пішла до світла та тепла.
Довго довелося йти Марині, поки вона зійшла на ту гору. Дивиться – там велике вогнище палає. А навколо вогнища сидять чоловіки. Почала вона їх рахувати та нарахувала дванадцять. Троє дідів з сивими бородами, троє – трохи молодших, ще троє – середнього віку і, нарешті, троє останніх – вродливі юнаки. Це були дванадцять Місяців.
Крижаний Місяць Грудень сидів найвище, на найпочеснішому місці. Волосся і борода в нього були білі, як сніг. В руках був посох. Мариня підійшла ближче і ввічливо попросила:
– Добрі люди! Дозвольте мені погрітися біля вогню.
Місяць-дідуган здивувася і запитав:
– Як ти прийшла сюди, дівчинко? І чого шукаєш?
– Я шукаю фіалок, – відповіла Мариня.
– Тепер не час шукати фіалок! Скрізь сніг лежить, – сказав Грудень.
– Бачу, – сумно відповіла Мариня. – Але моя мачуха й сестра Голена наказали мені принести лісових фіалок. А якщо не знайду я квітів, краще мені й не повертатись, адже вони покарають мене. Чи не знаєте ви, можливо, десь тут можна знайти фіалки?
І Мариня з таким благанням і з таким сумом подивилася на Крижаного Місяця, що його сердце розтануло і він сказав:
– Не журись, дівчинко. Ми допоможемо тобі відшукати фіалки.
А потім звернувся до молодшого брата, віддав йому посох і сказав:
– Братіку Березню, ходи сюда та сядь на моє місце!
Березень послухався старшого, підійшов, сів на найвище місце і махнув посохом над вогнем.
В ту ж мить огнище запалало ще яскравіше, і сніг почав танути. На гілках з'явилися бруньки, скрізь зазеленіла трава, розпустилися квіти. Настала весна... І зраділа Мариня раптом побачила, що між кущів розквітли фіалки, немов хтось розіслав блакитний килим.
– Швидше, швидше, Мариню, рви! – сказав дівчинці Березень.
Мариня послухалась та нарвала великий букет фіалок, подякувала дванадцяти Місяцям і пішла додому.
Читати казку 12 місяців
Дуже здивувалися Голена й мачуха, коли побачили, що Мариня принесла їм фіалок. Замість того, щоб радіти, почували вони невдоволення і голову ламати над тим, щоб ще змусити зробити Мариню. Нарешті вигадали, що тепер хочуть суниць, то ж знову послали вони Мариню в ліс.
Тепер дівчинка вже знала, куди йти. Вона покрокувала через холодні сніги та вітри до дванадцяти Місяців. Вони привітно зустріли її. Розказала Мариня братам про нову примху своєї мачухи та її дочки Голени.
Крижаний Місяць передав посох Прекрасному Червню, що сидів проти нього, і сказав:
– Братику Червню, сядь на моє місце!
Червень підійшов та зайняв місце брата, махнув посохом над вогнем.
В ту ж мить полум'я яскраво спалахнуло, і сніг швидко розтанув. Відчула Мариня, що стає їй спеконто. Земля вкрилася травою та квітами, а дерева – листом. Голосно защебетали пташки. Швидко почали визрівати ягоди. Суниць було так багато, наче хтось забризкав галявинку краплинами крові.
Мариня назбирала суниць і віднесла їх мачусі та Голені. Звісно ті були невдоволені. Тож дуже швидко прийшли вони до неї з новим завданням. Тепер Голені забажалося червоних яблук.
Глибокими снігами прийшла бідолашна дівчинка до братів – дванадцяти Місяців.
На цей раз Крижаний Місяць передав посох братові Вересню. Сів Вересень на найвище місце і махнув посохом понад огнем. Розтанув сніг, навколо стало по-осінньому гарно. Падало з дерев листя, і вітер гнав його по сухій, пожовклій траві. Перед Маринею стояла яблуня, на якій швидко визрівали соковиті плоди.
– Швидше труси, Мариню! – сказав дівчинці Вересень.
Струснула дерево Мариня – впало з дерева червоне яблучко, струснула,вдруге – впало ще одне.ʼ
– Ну, а тепер іди додому, – сказав їй Вересень.
Дівчинка подякувала місяцям і швидко пішла додому.
Здивувалися Голена й мачуха, коли Мариня принесла їм яблук.
– Де ти зірвала їх? – запитали вони.
– На високій горі. Там ще багато яблук лишилося!
– То чого ж ти не принесла більше? Невже сама дорогою поїла? – сердито закричала Голена.
– Ах, люба сестрице! Я навіть і не покуштувала! Мені дозволили струсити тільки двоє.
Поїла Голена яблука. Здалися вони їй надзвичайно смачними.
– Дай-но мені шубу, мамо! Я сама піду в ліс, обтрушу всі яблука, хай хоч дозволяють, хоч не дозволяють, – сказала вона.
Одяглася тепло Голена й пішла з дому. Довго блукала дівчина, поки, нарешті, натрапила на дванадцять Місяців. Не спитавши дозволу, підійшла до вогнища і стала гріти свої руки.
– Чого ти сюди прийшла? – суворо запитав її Крижаний Місяць.
– А тобі яке діло? – грубо відказала Голена.
Крижаний Місяць нахмурив брови і підняв посох над головою. В ту ж мить згас вогонь. Небо вкрилося хмарами. На землю почав падати лапатий сніг. Зірвався пронизливий холодний вітер. Голені стало дуже холодно. Вона відчувала, що замерзає.А мати чекала дочку додому. Виглядала у вікно, вибігала за ворота. Та минав час, а дівчини не було.
– Певно, там дуже багато яблук, коли Голена не повертається додому, – думала стара.
Мати ще трохи почекала дочку і пішла сама шукати її. Чекала-чекала Мариня свою мачуху та сестру Голену і не дочекалася, бо вони обидві замерзли в лісі.
✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️
Ми створили більше 300 безкоштовних казок на сайті Dobranich. Прагнемо перетворити звичайне вкладання спати у родинний ритуал, сповнений турботи та тепла. Бажаєте підтримати наш проект? Будемо вдячні, з новою силою продовжимо писати для вас далі!
Коментувати