Максимка прокинувся, позіхнув і обімлів. Прямо перед ним, на стіні, сидів сонячний зайчик, який мило йому посміхався. Він і раніше бачив його у себе в кімнаті, то на стелі, то на стіні, але щоб той посміхався до нього - це було вперше. Він іноді, сам грав з сонячними зайчиками, взявши у мами маленьке дзеркальце, і пускаючи його по квартирі.
Зайчик перестрибнув ближче до Максимки, і продовжуючи посміхатися, запитав:
- А як тебе звати?
- Максимка. А тебе?
- Сонячний зайчик. Можна просто Зайчик.
Максимка простягнув до Зайчику долоньку, і той опинився на ній, продовжуючи посміхатися своєї сонячною усмішкою.
Зайчик запитав:
- А що ти зараз будеш робити?
Максимка задумався. У нього був секрет, і він розмірковував, чи розповісти про нього Зайчику? Нарешті, він зважився:
- А ти вмієш зберігати секрети?
Зайчик здивувався:
- А що це таке? У мене ніколи не було секрету. - і посмішка зникла з його обличчя.
Максимці стало шкода Зайчика, і він вирішив з ним поділитися:
- Секрет, це таке, про що ніхто не знає, і про нього не можна нікому розповідати, поки не прийде час. Хочеш, я тобі його відкрию, якщо ти нікому не розкажеш?
Зайчик захвилювався, ще ніхто, ніколи не ділився з ним секретами:
- І навіть мамі не можна розповідати?
- Нікому не можна! - зробив суворе обличчя Максимка.
- Добре, - погодився Зайчик.
Казка про сонячного зайчика для дітей
Максимка повернувся, взяв з тумбочки велику книгу-розмальовку, а з неї, акуратно складений малюнок. Розгорнув, і показав Зайчику. Малюнок був дуже гарний, на ньому було намальовано сонце, хмари, і квітучий сад:
- Це я намалював свою маму, в подарунок на день народження, він у неї сьогодні, і до того, як я їй його подарую, це - секрет! Я хочу, щоб це був для неї сюрприз.
- А що таке сюрприз?
Максимка довго думав, як пояснити, і нарешті, знайшовся:
- Сюрприз - це майже те ж що і секрет, тільки секрети бувають різні, а сюрприз, завжди приємний.
Зайчик подивився на малюнок:
- Красиво. І ти намалював мою маму.
Максимка здивувався:
- Де?
Зайчик перестрибнув на малюнок, і показав на намальоване сонце:
- Ось. Це моя мама. Вона у мене найкраща на світі!
Максимка заперечив:
- Ні, моя мама найкраща на світі!
Зайчик не погодився:
- Ні, моя! Вона дарує всім людям світло, і тепло, якби не вона, не було б ні квітів, ні дерев, нічого не було! Вона світить зранку до вечора, дуже втомлюється, і лише іноді, ховається за хмаркою, щоб трохи відпочити!
Максимка згідно кивнув головою:
- Добре, значить, у нас з тобою найкращі мами!
Зайчик запропонував:
- А давай з тобою дружити! Я буду тебе будити вранці!
Максимка задумався. У нього вже був один друг Костик в дитячому садку, і ще один-плюшевий Ведмедик, з яким він спав щоночі, і перед сном з ним розмовляв. Нехай у нього буде ще один друг, тим більше, такий незвичайний, адже чим більше друзів, тим краще!
- Давай!
Зайчик зрадів, і перестрибнув на малюнок:
- А тепер іди вітати маму, а я тобі, як другові, допоможу.
Максимка склав навпіл малюнок, і потопав на кухню. Мама, як завжди, зранку вже була біля плити, і готувала їм з татом сніданок. Він підійшов до неї, підвівся навшпиньки, і простягнув складений малюнок:
- З Днем народження!
Мама здивовано ахнула, взяла малюнок, і розгорнула. Через мить малюнок засяяв сонячним світлом, випускаючи справжні сонячні промінчики. Вона радісна, міцно обняла синочка, а Максимка був щасливий.
З тих пір Максимка і зайчик стали дружити, і Зайчик будив його вранці, і дні у Максимка були світлими і радісними.
Автор - Володимир Алтунин
✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️
Ми створили більше 300 безкоштовних казок на сайті Dobranich. Прагнемо перетворити звичайне вкладання спати у родинний ритуал, сповнений турботи та тепла. Бажаєте підтримати наш проект? Будемо вдячні, з новою силою продовжимо писати для вас далі!
Коментувати