Казка про Цибульку Агату: частина 5

Першу частинку казки про пригоди Цибульки Агати читайте тут.

Свобода продовжує життя. Зазвичай овочі не мають волі, прикуті корінням до землі, їх з грядки з’їдають дуже швидко, поки вони свіжі та містять багато вітамінів. Але свобода робить життя довшим і у вільних овочів виникають питання, чи правильно вони використовують свій час. Цибулька вже два місяці працювала в кав’ярні Баклажана-хіпстера, вона виконувала свої обов’язки дуже добре, і щедрий бос почав давати їй хороші бонуси.

- Ухти, нова сукня! – промовила Морквинка, коли побачила красуню Цибульку. Подруга зайшла на неї на чай. – Це ти купила, щоб піти на побачення з Кеном?
- Ні, побачення з Кеном у мене не буде. Просто отримала премію на роботі, а потім побачила у вітрині цю сукню.

Морквина окинула оком подругу. Вона побачила, що Агата була зовсім не в гуморі. Морквинка налила у чашку чай, а потім поставила на стіл улюблене печиво Цибульки, але та навіть не посміхнулась.

- Щось не так? – запитала Морквинка.
- Я постійно думаю про свою роботу. Я отримую хороші гроші, можу дозволити собі знімати житло, смачно харчуватись і купляти такі гарні сукні. Мій бос дуже добрий, клієнти адекватні. Але невже я була народжена для того, щоб все життя розносити людям каву? Коли я жила на грядці все було легше. Я точно знала, що мене чекає. Мене чекає смачний борщик, я поділюсь з людиною своїми вітамінами, віддам їй свою енергію, зроблю здоровішою, прожену віруси. У мене була справжня місія. Все було просто. А зараз все складно.
- Мені подобається моя робота. Я – інструкторка йоги та медитації. Навіть не уявляю, щоб я займалась чимось іншим. Але на початку мені теж було важко. Можливо, тобі потрібен час і ти звикнеш до своєї роботи? Або ж спробуй себе у чомусь іншому. – Морквинка підійшла до Агати на обійняла її.
Цибульці стало на мить легше і вона навіть посміхнулась. Але пізніше того ж дня лихі думки знову налетіли на неї, як надокучливі мухи влітку. Агата пішла до океану, щоб вітер видув з неї всі переживання і зробив голову пустим та спокійним місцем. На прогулянці вона побачила Кена.

- Присягаюсь, я не стежив за собою! – сказав Кен. – Я зрозумів, що ти не хочеш бути моєю дівчиною і більше не переслідую тебе!
- Добре. – сказала Цибулька, не дуже вірячи Кену. – Кен, а ти ніколи не думав про те, що наша з тобою робота безглузда? Ти розносиш піцу і все. Тобі не здається, що життя проходить даремно?
- Ні. Мені подобається моя робота. Чесно кажучи, я не дуже люблю думати. Я думаю, що від великої кількості думок суцільні проблеми. Коли я везу піцу, я думаю лише про адресу, до якої я рухаюсь. Мені подобаються люди навколо. Я їм посміхаюсь. Вони посміхаються мені. Це і є щастя, Цибулька. А ще я почав зустрічатись з деким.
- Що? – здивувалась Агата. Хоч вона і не хотіла бути дівчиною пластикового чоловічка, вона думала, він буде кохати її вічно. Вона раптом відчула, що втрачає його, хоча по суті ніколи і не мала. Вона ж сама постійно повторювала, що між ними не може бути нічого.
- Так, ми вже два тижні ходимо на побачення з Полуничкою.
- З Полуничкою? Репутація у Полуничок не дуже хороша.
- Не вірь всьому, що говорять. – підморгнув Цибульці Кен і помахав рукою. Мить і він зник десь за поворотом.

Агаті стало ще гірше, ніж до того. Вона вже було хотіла йти додому, аж раптом з нею заговорив грибочок, що сидів на лавочці поруч та читав величезну газету.

- Ти знаєш, дівчино, якщо тобі не подобається твоя проста робота, значить у тебе є амбіції та потенціал. Саме вони і змушують тебе бути незадоволеною.
- Хто ви? – здивувалась Агата.
- Я звичайних гриб. Але я прочитав багато книг і зустрів багато людей. Я знаю про що кажу. Твій друг, який щойно пішов, він створений для простої роботи і він щасливий там. А ти…Я бачу, що ти створена для іншого.
- Але для чого? Як же мені зрозуміти для чого я створена? Я все своє життя знала, що створена для того, щоб бути у борщику. А отримавши свободу, я втратила розуміння того, ким я хочу бути.
- Слухай своє серце. – посміхнувся Грибочок і повернувся до читання газети.
Цибулька повернулась та пішла додому. Здається, вона краще почала розуміти себе. У неї є амбіції та потенціал. Цікаво, де вони живуть? В шлунку? В голові? В серці? Повернувшись додому, Агата сіла за письмовий стіл та почала писати те, чим вона б хотіла займатись постійно перепитуючи у серця.

- А це тобі як? А рятувальницею на пляжі ти хотіло б бути? А як щодо відкриття власного кафе?

Всю ніч Цибулька генерувала ідеї і раптом зрозуміла, чого вона хоче.

- Я хочу зробити те, чого чекала усе своє життя. Я хочу стати борщиком. – сказала вона вранці своїй подрузі Моркві. – Ти зі мною? Борщику потрібна морква!
- Пробач, але я не дуже хочу… Ти пропонуєш вчинити масове самогубство. Зібрати всіх і стати борщем замість того, щоб продовжувати жити! Це божевілля, Цибулька. Ніхто у місті Вільних овочів не буде жертвувати собою заради того, щоб нас з’їла якась людина.
- Але я відчуваю, що була народжена для цього! Для того щоб стати борщем! І допомогти іншим стати борщем. Об’єднати всіх.
- Не лякай мене, подруго. Це схоже на релігійних фанатизм.

Агата зрозуміла, що поки на цю тему краще більше не говорити. Але вона точно знала, що скоро знайде команду, об’єднає овочі та перетворить їх на борщик. Адже борщик – це сила. І лише об’єднавшись разом, овочі виконають свою місію, стануть силою.

Обговорення:
1. Як ти вважаєш, чому Кен радів простій роботі, а Агата відчувала себе там нещасною?
2. Що таке амбіції та потенціал?

Автор - Маргарита Сурженко
Ілюстрації - AI

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️