Казка про каміння

Багато століть два камені лежали на березі моря на грецькому острові. Одний камінець називали Мрійник, скорочено Рій, а іншого Критик, скорочено Крик. Звичайні камені лежали на березі безмовно століттями, вони не пам'ятали минулого, не думали про майбутнє. Вони просто існували, море щодня пестило їх своїми хвилями. Вони однаково реагували на спеку, зливи, бурю і великі хвилі або штиль. Вони нічого не відчували, якщо по ним ступала нога людини або тварини. Але Рій і Крик були не такими. У них була не тільки душа, вони були не тільки важливою частиною всього живого на Землі. Одного разу в них з'явилася свідомість. Вони почали думати і розмовляти один з одним. Ніхто не знає, як це сталося. Але за легендою камені ожили після того, як в своїх руках їх потримала чарівниця. Казка про каміння розповість про те, як віра допомогає здійснити мрії навіть каменню.

Казка про каміння

Чарівниця прибула на острів зі своїм нареченим. Вони сиділи на березі моря, їх ноги були в воді, руки водили по піску, пара спостерігала захід сонця. Чарівниця взяла в руки один камінь, а її наречений інший. Вони говорили, дивилися на небо, крутили в руках камінчики, а після пішли по берегу далі, навколо темніло, на небі з'являлися зірки. А камені нібито наситилися душами Чарівниці і її нареченого. Ось тільки один камінець був абсолютним оптимістом, а інший песимістом.

Роками вони лежали і размовляли один з одним.
- А ось там далеко Туреччина. А ми живемо в Греції. Здається природа єдина, а люди розділили її на сотні різних країн. І не так легко потрапити з однієї країни в іншу. - розповідав Крик сонячним ранком.
- Ух ти! Звідки ж ти знаєш про все це?
- Вчора поки ти милувався сонцем, я слухав розмови туристів. Як же мені набридло так довго лежати на одному місці. Одне і теж сонце, одне і теж море, один і той же пісок. Тільки й надія на те, що візьме мене якийсь турист і закине далеко в море. Не доведеться більше слухати ці розмови людей, і твої не доведеться.
- Але ж туристи розповідають цікаві речі. А якщо ти будеш далеко від мене, тобі може бути зовсім самотньо.
- І то правда. Тут лежати нудно, а в морі з рибами може бути ще нудніше. Проте там не буде мене смажити сонце.
- А я ось кожен день проживаю, як особливий. Сонце одне, але кожен день дарує абсолютно різні заходи і розфарбовує небо по-різному. Диво! І знаєш, чесно кажучи у мене теж є мрія.
- Яка ж?
- Я хочу побувати в іншій країні і побачити океан. Вчора рибки розповіли мені про те, що водойми пов'язані одина з одною і існує ще тисяча берегів, які прекрасні по своєму. Я мрію про те, щоб побачити всі ці країни і берега, інші моря і океани.
- Ти всього лише камінь! Навіть риби не можуть виплисти з цього моря в океан, хоча вони рухливі. А ти всього лише важкий шматок матерії, ані ніг, ані рук, ані мови. Ти ніколи не зможеш потрапити на інше море, на інший берег, в іншу країну. Ніколи.
- А я вірю, що зможу.
- А я знаю, що не зможеш.
- Але віра змінює реальність. Віра зігріває і робить життя світлішим. Віра допомагає мріям здійсниться.
- Віра - всього лише ілюзія. А ти всього лише камінь. Якщо людина вірить і робить, у неї може вийти, адже вона прикладає зусилля. А ти нічого не можеш. Відьма прокляла тебе - подарувала тобі здатність мріяти, але не дала рук та ніг, щоб здійснити свої мрії. Шкода тебе, мій друг.

Рію стало сумно від слів друга. Крик дуже часто сміявся з мрій свого сусіда по берегу. Але кожен раз віра відновлювавалась всредині камінчика, і йому ставало краще, він знову міг мріяти. Так і цього разу, Рій знову наповнився прекрасними миттєвостями - слухав шелест дерев, шум прибою, відчував тепло сонця, милувався барвами моря. Від цього він ставав ще кращим. Казка про каміння знову набувала барв віри та позитиву.

Одного разу камінь Рій підібрала дівчина.
- Який гарний і незвичайний камінчик, - подумала вона і поклала його в свій рюкзак. Та не в звичайну кишеню, а в кишеню-сіточку для водички. Тому камінчик міг спостерігати за всім, що відбувалось. Також дівчина побачила і Крика. Якщо Рій привернув її увагу своїм світлом, то Крик зовсім не сподобався, але вона вирішила прихопити його, щоб покласти на покривало, яке піднімалося вгору через вітер. Його вона поклала в іншу кишеньку-сіточку з іншого боку. Камінці не могли більше один з одним спілкуватися, адже були на різних сторонах рюкзака.

Дівчина виявилася незвичайною, вона була мандрівницею. З островів Греції вона направлялась до Італії, а далі в Іспанію. А після летіла в Таїланд і Індонезію. Дівчина возила з собою мало речей, тільки лише рюкзак з ноутбуком і невелику валізу. Вона зовсім забула про камінці в боковій кишені. Цілий рік Рій і Крик подорожували по всьому світу. Дівчина любила працювати на узбережжях, вона кидала рюкзал на пісок, асфальт, камені, плитку, а сама сиділа в ноутбуці. А в перервах пірнала, гуляла, засмагала, ходила на екскурсії. Пройшов рівно рік і дівчина повернулася на той же острів в Греції, де знайшла камінці.І тільки тоді згадала про те, що весь цей час вони були з нею.

- Оце так, - засміялася вона сама з себе. - Цілий рік тягаю з собою камені в рюкзаку. Але, друзі, настав час прощатися.

Дівчина поклала камені на березі і пішла.

- Неймовірно, Крик! Хто б міг подумати! За рік ми побачимо стільки всього! Яке диво, як же я вдячний Всесвіту за цю пригоду, за нашу можливість побачити весь світ! Ми прийшли в цей світ камінням без ніг і рук! Але змогли побачити більше, ніж деякі люди, тварини, птахи, комахи! Як же я радий!
- Про що ти, мій друг? Кожен день був для мене жахом, я боявся за те, що дівчина викине мене десь у відро для сміття, що закопає на якомусь острові, що подарує якийсь злій людині або я буду я жити в акваріумі з дурними рибами. Але сталося ще гірше, вона привезла нас туди, звідки взяла!
Рій зрозумів, що його друг зовсім не змінився. Він як завжди був всім незадоволений і навіть не зрозумів, яке диво звершення мрії сталося. Як сила віри допомогла нерухому камінню зробити мандрівку. В ту ж мить до Крика підбігла маленька дівчинка і кинула його далеко в море. А Рія вона взяла з собою додому, поклала в квітковий горщик. З тих пір Рій лежить у неї вдома і радіє кожному дню. Адже його квітка стоїть на вікні, з якого видно схід сонця, а що може бути прекрасніше за сонце, що сходить, шум цвіркунів, цвітіння квітів, сяйво зірок, рух хмар по небу?

Казка про камінь підійшла до кінця. Бажаємо вам на добраніч!
Автор - Маргарита Сурженко

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️