Казка для дітей про котиків, які готували сніданок

Жила-була одна родина, в якій дуже любили котиків. Була б їх воля, вони б забрали додому всіх кошенят, поважних зрілих котів та стареньких панів котів з притулків та вулиці. Але квартиру родина мала невелику. Тож жили з ними два коти Жак та Мурчик.

- Ти знаєш, Жак, котів вважають невдячними, егоїстичними та зарозумілими. Ніби-то лише пси люблять своїх господарів. – сказав якось Мурчик своєму найкращому та єдиному другу.
- Неправда. Я нашу родину дуже люблю. – відповів Жак.
- Та якщо подумати, вони нас годують, розчісують, прибирають наші какулі, а що робимо ми для них? - продовжував розмірковувати Мурчик.
- Дозволяємо нас гладити та муркочимо.
- А що, якщо завтра ми влаштуємо їм сюрприз та приготуємо для них сніданок?

Жаку сподобалась ідея Мурчика. Тож на наступний ранок вони прокинулись раненько і замість того, щоб просити їжі у господарів та будити їх, тихенько пробрались на кухню.

- Вони полюбляють їсти на сніданок яйця. – сказав Мурчик та потягнувся до холодильника. Знайшов там яйця та витягнув.
Тим часом Жак поставив на стіл чотири тарілки для кожного – для тата, мами, хлопчика Максима та його сестрички Тані. Мурчик розбив до кожної тарілки по яйцю.

- Мама каже, що овочі та зелень корисні для здоров’я. Тож до яєць треба покласти моркви. – сказав Мурчик і дістав з холодильника чотири моркви. Жак допоміг покласти їх на тарілки до яєць.

- Виглядає якось дивно. – промовив Жак. – Не дуже схоже на те, що вони зазвичай їдять.
- А ще треба додати зелені! – Мурчик витягнув великий пучок петрушки, Жак поклав його до тарілки мами, адже вона любила зелень найбільше.
- А ще треба солі. – сказав Жак та висипав всю сільничку до тарілки тата. – Ех, шкода іншим не дістанеться солі, всю буде їсти лише тато.
- У тата вся сіль, у мами вся петрушка, а дітям давай по картоплині покладемо, щоб вони не образились. – сказав Мурчик та дістав з холодильника дві картоплі, які вона поклали до тарілок нечищеними.
- Думаю, вони цю красу навіть для Інстаграму сфотографують. – сказав Жак.

Задоволені собою котики сіли чекати, коли ж їх улюблені господарі прокинуться, а поки чекали, почали вмиватись. Зовсім скоро люди прокинулись та вийшли на кухню. Першим ахнув тато, а за ним мама, тут і діти прибігли до кухні і теж ахнули. Жак та Мурчик теж не забарились. Вони очікували, що господарі від вдячності пригостять їх додатковою порцією смаколиків. Але ж обличчя людей не випромінювали радості.

- Котики, що ж ви наробили. – сказала дівчинка Таня, яка вміла говорила мовою котиків.
- Ми хотіли вас здивувати. – відповів Мурчик.
- Ми точно здивовані. Але зазвичай ми їсти готуємо, а не їмо їжу сирою.

Тут то Мурчик і пригадав, що люди перед тим, як насипати страви до тарілок, чимось там займаються біля плити, раковини та на кухонному столі. Певно якимись чарами, які роблять їх їжу смачнішою.

Таня обійняла котиків і почала заспокоювати.

- Нічого страшного. Ми навчимо вас готувати сніданок. Сідайте на віконечко, зараз ми все покажемо.

І поки діти прибирали сюрприз зі столу, мама та тато готували сніданок, пояснюючи, як треба смажити яйця, робити тости, шинкувати сир та помідори.

- Якщо чесно, це дуже складно. - сказав Мурчик. - Може вам краще мишу вполювати?
Таня замахала головою.
- Я нічого не запам’ятав. Але не кажи про це нікому. – сказав Жак Тані. – Скажи всім, що ми ще раз неодмінно спробуємо.
- Гм-гм, - сказала Таня та прошепотіла Жаку на вушко. – Я думаю, всі лише зрадіють, якщо ви більше пробувати не будете.
- Чому це? – здивувався Жак. – Хоча… Добре. Скажи всім, що ми можемо більше не пробувати.

Таня переклала з мови котиків те, що почула і всі полегшено зітхнули. Тож віддтоді котики більше не намагались готувати сніданки людям. Їх люди любили і без того, так само як і вони любили своїх господарів навіть тоді, коли ті забували купиити їм смачний корм і давали несмачний.

Обговорення

1. Ти любиш котиків чи собачок?
2. Який у тебе улюблений звір та чому?

Автор - Маргарита Сурженко
Ілюстрації - ШІ

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️