Частина 7: Як Цибулька врятувала хворого хлопчика

Першу частину казки читайте тут.

Цибулька Агата швидко йшла до міста Вільних овочів. Вона помітила, що її одяг лущиться та розлітається від вітру, а з одного боку з’явились ознаки гниття. Але вона знала, що все ще повна корисних еліксирів буття, вона все ще соковита та поживна, об’єднавшись з іншими, вона врятує хворого хлопчика з печери. Агата знала, що у неї поки що майже нема однодумців, але у неї звідкись була чітка впевненість у тому, що все вийде. Здається, ця впевненість притягувала удачу.

Агата зайшла до своєї кав’ярні, хоча була і не її робоча зміна. Там вона побачила Капустинку, яка вже давно чекала.

- Я готова стати борщем. – промовила пані. – Я зроблю це. І не через своє нещасне кохання. Я зроблю це, бо відчуваю, що хочу принести комусь користь.
- Чудово! Я щойно знайшла хлопчика, якому дуже потрібна наша допомога. Він хворіє і борщик – це те, що може його врятувати.
Раптово до кав’ярні зайшов пан Картопля. Побачивши Капусту, він підбіг до неї та впав на коліна.
- Кохана, пробач мене! Я був бовдуром, коли пішов до Селери. Вона така пуста і в голові у неї лише здоровий спосіб життя. Я лише те й робив, що згадував тебе, моя кохана. – жалібно провив пан, привертаючи увагу всіх присутніх в кафе.
- Вже пізно. – промовила Капуста. – Завтра я стану борщем і врятую хлопчика.
- Що? Ти підписала якийсь контракт? Хто змушує тебе стати борщем? – здивувався пан Картопля.
- Я – мешканка Міста Вільних овочів. Я – вільна капуста. Це – моє вільне рішення. І якщо ти дійсно кохаєш мене – ти можеш піти зі мною, і ми назавжди поєднаємось в борщі, ставши одним цілим.
Пан Картопля схопився за голову та ще дужче заволав.
- Хто? Хто промив тобі миски? Що за секта? Скажи, я просто зараз же піду до них та натовчу їм пики.
- Це Цибулька мене вмовила. – сказала Капуста, вказавши на Агату.
Агата ніяково помахала ручкою та на всякий випадок відступила на кілька кроків назад.
- Але це не зовсім секта. Просто збираю однодумців.
Пан Картопля зловив на собі погляди всіх присутніх у кав’ярні та промовив до коханої:
- Люба Капусточка, чи можна з тобою поговорити наодинці?
Пара вийшла на двір для розмови, а до Агати тим часом підійшов Стручок Квасолі.
- Я підслухав вашу розмову. Чи можна приєднатись до вас? І яка вартість цієї екстремальної пригоди під назвою борщ?
- Це безкоштовно. Ви точно знаєте, що таке борщ?
- Пані, ви хоча б знаєте хто я? Я пан Стручок. Я спадкоємець великих статків. Я прожив неймовірне життя, не працював ні дня, хоча зробив тисячі добрих справ. А ще я прочитав сотні книг та знаю всі страви, де використовують квасолю. Грузинське лобіо, бразильске фейжоада, мексикарське буріто, ну звісно ж український борщ. Я давно розмірковував над тим, щоб віддати свої нутрощі для однієї з цих страв. Але все не було нагоди.
- Ви вважаєте, що тепер саме та слушна нагода?
- Так! Я хочу доєднатись до вас, бо я спробував все, що міг спробувати Стручок у цьому житті. Мій час приходить до кінця. Я не хочу гнити у землі. Я краще зроблю когось на кілька хвилин щасливим та віддам те, що маю іншому живому створінню.
В цей момент до кав’ярні зайшла парочка Капусти та Картоплі.
- Він приєднається до нас. – сказала Капуста.
- Щоб спокутувати свої селерові гріхи та навіки бути з моєю коханою Капустою. – промовив пан Картопля.
Тож повернувшись ввечері додому, Цибулька розуміла, що їй треба знайти лише стиглі помідорки та моркву. За порадою щодо останнього інгредієнту Агата пішла до своєї подруги-сусідки Морквинки. Вона розповіла їй про хлопчика з печери.
- Здається, моя подорож закінчиться завтра. Я знайшла майже всіх, окрім помідора та моркви. Можливо, ти знаєш когось із своїх, хто хотів би приєднатись до нас?
- Це буду я. - сказала Морква.
- Що? Але чому? Ти завжди була проти моєї ідеї і ти так любиш життя…
- Так. Саме тому, заради життя, я і хочу приєднатись до вас. Сьогодні мені наснився сон, який не можна ігнорувати. Мені снилось як я приєдналась до чогось світлого, до обіймів любов, розчиналась в цій любві і сама стала любов’ю. Раніше борщ мені здавався чимось жертовним і далеким від любові. Але на все свій час. Тепер я знаю, що немає ніякої жертовності в тому, щоб врятували когось іншого. Це є любов. Наше життя коротке і закінчити його, продовживши чиєсь інше життя – хіба це не прекрасно, красиво, гідно?

В тож же день пан Стручок зателефонував Агаті та повідомив, що знайшов Помідор та Чесночинку, які хочуть доєднатись до них. Обидва були овочевими мільйонерами, які настільки сповнились просвітленням в місті Вільних овочів, що захотіли перейти в небуття, врятувавши життя хлопчика.

Тож зранку команда овочів прийшла до печери, шокуючи маму, яка гладила по голові сина.
Кілька місяців тому в кількох містах Землі стались ядерні великі вибухи, що спричинили радіацію. В деяких країнах цивілізація продовжувала існувати, а в деяких була повністю зруйнована. В деяких місцях наслідків радіації не було видно, а в деяких місцях овочі почали говорити та отримали свідомість. Коли люди зустрічали такі овочі, вони повірити не могли, що це можливо, тому вважали, що їм вважається.

Тож коли жінка вранці побачила цілу зграю овочів, які з нею говорили, вона ледве не знепритомніла. Але Агата почала заспокоювати її.
- Візьміть себе в рухи. Цибуля, картопля, часник, помідор, буряк, капуста, квасоля, морква – це все важливі інгредієнти борщу. Але ваша любов – найважливіша. Тому втрачати свідомість заборонено. Готуйте нас з любов’ю – це ваша роботи. А ми візьмемо вашу любов, поєднаємось з нею і вилікуємо вашого сина – це вже наша робота.
- Але чому ви це робите? – запитала жінка.
- Я роблю це через загниваючий капіталізм – сказав Буряк.
- Я роблю це в ім’я вічного кохання. – сказав пан Картопля.
- Я роблю це, бо відчуваю, що я прекрасна і це прекрасно. – сказала Капустинка.
- Я роблю це, бо відчуваю, що мій час настав. – сказала Морквина.
- Я роблю це, бо зробив в цьому житті вже все, що міг і хочу зробити ще й це. – сказав Стручок Квасолі.
- Я роблю це, бо вже дуже м’який і через кілька днів перестану бути помідором. Мене можна буде кидати в поганих акторів, а я не люблю, коли мене кидають. – сказав Помідор.
- А я роблю це, бо весь в боргах, якщо ви не почнете готувати нас, то можливо скоро сюди навідаються колектори. – сказав пан Часник. Ніхто не зрозумів, був це жарт чи правда. Але на всякий випадок Агата швидко підсумавала.
- У кожного різні причини прийти сюди, але наші дороги привели нас сюди, бо така наша доля.

Тож жінка приготувала борщик і її син дійсно вижив. Невдовзі вони дістались міста, де ще залишилась цивілізація, де були прийняті домовленості ніколи не використовувати зброю, яка може знищити інші цивілізації, де вони почувались в безпеці. Мешканці того міста не повірили жінці, коли вона сказала, що бачила овочі, які говорили. Тепер та жінка й сама не знає, чи було то правда, чи лише сон. Але її син росте здоровим і вірить своїй мамі, яка досі з любов'ю розповідає йому казку про Цибульку Агату.

Автор - Маргарита Сурженко
Ілюстрації - АІ

Питання для обговорення:
1. Подумай про борщик, які асоціації маєш з цією стравою? Чим відрізняється борщик з любов'ю від борщика без любові?
2. Чому сила в тому, щоб об'єднуватись?

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️