Акула Алексіс жила в прийомній сім'ї і не пам'ятала своїх батьків. Вона була маленька і жодного разу не виходила на полювання на людей або риб. Її прийомні батьки проносили для неї здобич у вигляді риби, але найбільше Алексіс любила водорості і морської планктон. Казка про акулу розповість про те, як Алексіс вибрала шлях добра.
Казка про акулу для дітей
Алексіс знала, що коли їй виповниться десять років, батьки поведуть її на перше в житті полювання. Прямісенько на своєму святкуванні вона повинна буде вийти у відкрите море і зловити рибу - такими були традиції акул. Але Алексіс дуже не хотіла дорослішати і починати полювати на живих істот. Вона вважала, що нею керує страх.
- Я не така як всі, - скаржилася акула своїй подрузі в школі. - Всі чекають десяти років, щоб нарешті почати полювати, а я боюся.
- Велика акула боїться маленької рибки? - засміялася Джессіка.
- Якщо чесно, я просто боюся робити боляче маленькій беззахисній рибці.
- Рибки народжені, щоб принести себе в жертву акулам.
- Хто так вирішив?
- Природа, еволюція, ми.
- Мені ось дуже подобаються прості морські водорості. Не розумію, навіщо їсти риб.
Наближався день народження Алексіс, а вона все намагалася стати такою ж нормальною, як і її прийомні батьки, подруги і вчителя. Казка про акулу повинна була скоро закінчитися і початися доросле мисливське життя. На святі вона весь час налаштовувала себе на те, що їй сьогодні вперше доведеться скоїти вбивство. Вона майже переконала себе в тому, що зможе зловити і з'їсти рибу. Як раптом до Алексіс підійшла незнайома акула.
- О, мила дівчинка, як же ти виросла. Я пам'ятаю тебе зовсім крихітною.
- Ви знали мене маленькою?
- Так! Ти жила по сусідству з нами, я дружила з твоїми батькам. Не могла повірити в те, що їх зловили браконьєри. Вони так любили тебе.
- Така доля. Я ось сьогодні теж маю зловити якусь рибу і з'їм її.
- Але твої батьки були вегетаріанцями. Вони навіть медузу образити не могли. Не розумію, за що їх спіткала така доля.
- Що? Вони були вегетаріанцями?
- Так. Рідкісний випадок в світі акул, але вони не їли інших живих істот.
Нарешті Алексіс зрозуміла, що все життя боролася сама з собою і намагалася стати такою ж як і всі, а потрібно було хотіти стати собою. Вона мріяла стати нормальною, але вона вже була нормальною! Такою ж як і її батьки. Коли прийшов час випливати в океан і ловити рибу, Алексіс сказала, що не буде цього робити.
- Я відмовляюся ловити рибку. Я дуже поважаю звичаї цієї сім'ї і вдячна вам за ваше виховання, але я не буду ні ловити, ні їсти рибу. Не через страх, а через любов до всього живого і через бажання зберегти життя на землі.
Так закінчилася добра казка про акулу Алексіс. А ви як ставитеся до вегетаріанців?
Автор - Маргарита Сурженко
✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️
Ми створили більше 300 безкоштовних казок на сайті Dobranich. Прагнемо перетворити звичайне вкладання спати у родинний ритуал, сповнений турботи та тепла. Бажаєте підтримати наш проект? Будемо вдячні, з новою силою продовжимо писати для вас далі!
Коментувати