Казка про медитацію та Цибульку Агату. Частина 4

Першу частинку казки про пригоди Цибульки Агати читайте тут.

Цибулька Агата почала переживати те, що інші цибульки на городах не переживають. Вона почала думати про своє майбутнє. Якщо ти сидиш на грядці, прикутий корінням до землі, залежиш лише від людини, яка тебе поливає, і від дощику, то ти не ставиш собі питань про майбутнє. Але отримавши свободу, ти лише про те й думаєш, де взяти ресурси для виживання.

Цибулька вже тиждень працювала офіціанткою в кав’ярні Баклажана-хіпстера, але постійно хвилювалась про те, що ж принесе їй завтра. Вона усвідомила, що скоро почне гнити, постаріє, не зможе так добре працювати, як зараз. А можливо Баклажан-хіпстер знайде кращу офіціантку. Тож Агата почала переживати те, що часто переживають люди, підвищену тривожність.

- Кен, тобі не можна постійно тут сидіти, якщо ти нічого не замовляєш! – казала Агата Кену, що приходив до неї щодня і милувався тим, як вона розносить каву.
- Але я – шматок пластика, мені не треба рідина. Та й грошей у мене нема, я ж не працюю.
- То ж знайди роботу! – гнівалась Агата.
- Ну ти ж знаєш, що моїми гуру є Колобок та Будда, а у них не було роботи.
- А ще твоїм гуру була я! У мене є робота!
- Не весь твій шлях мене надихає, скажу чесно. Але, не дивлячись на те, що ти працюєш, моє серце все-одно належить тобі.
- Я – частина всього того живого, що обмінюється енергією. Якщо я хочу щось отримати, я спочатку маю щось віддати. Я віддаю свій час та енергію на роботу, а потім отримую ресурси, за які можу жити далі. Так існує все живе.
- Добре, що нам – пластиковим істотам, вдалось вийти з цього порочного кола.

Але через короткий час Кену все ж таки знадобились гроші. Виявилось, що вони потрібні не лише для того, щоб купити воду та їжу, але ще й для того, щоб можна було зробити собі татуювання. Кену конче було необхідно набити собі на правій руці портрет Колобка, що надихнув його не втечу у дикий ліс. А на лівій руці портрет Цибульки, яка стала жінкою його серця. Тож Кену нічого не залишалось робити, як попросити грошей у Цибульки.

- Навіщо тобі гроші? Ти ж не їси та не п’єш. Ночуєш під пальмою. Миєшся в морі.
- Я хочу зробити тату. Але яке не скажу. Це буде сюрприз.
- Ні, Кен, грошей я тобі не позичу. Ти ледар.
- Я вільний від рабства!
- Тобі час йти. Баклажан буде гніватись через те, що ти знову прийшов!

В той вечір вдома Цибулька сумувала. Вона дуже втомлювалась на роботі і постійно згадувала свою улюблену грядку, інших цибулинок, свою мрію стати борщиком. Життя стало занадто складним, і її свобода стала її пасткою.

- Хочу додому! – сумно промовила Агата у себе на балконі, аж раптом побачила на сусідньому балконі Морквинку. Та сиділа в позі лотоса з заплющеними очима, глибоко вдихала та видихала. Почувши Цибульку, Морквинка відкрила очі.

Казка для дітей про медитацію: читати продовження

- Привіт, сусідко. Ще ніколи тебе не бачила. Я Моллі. – промовила Морквинка.
- Привіт, Молі. Я - Агата. В іншому житті ми б з тобою зустрілись в борщику, а в цьому ми живемо в цьому дивному місті Вільних овочів.
- Так, у життя цікаві шляхи для кожного, знаєш? Ніколи не знаєш, якою є твоя доля.
- А що ти робиш?
- Я медитую. - відповіла Моллі. - Іноді я теж дуже сумую на втраченими можливостями. За можливістю бути борщиком або морквяним фрешем. Познайомитись поближче з грибочками на сковороді або ж кабачками. Стати частиною торту або тістечка. У моркви в дитинстві стільки шансів. Нас можуть їсти зайчики, а деякі з нас взагалі стають носом Сніговика. Іноді я думаю, що було б зі мною, якби я не стала вільною і не обрала сама створювати своє життя. А тоді думаю про майбутнє. Але потім зупиняю цей вирій думок і починаю бути в моменті. Адже раніше ми завжди були в моменті. Без думок про минуле та майбутнє. Лише зараз. Саме медитація допомагає мені з цим.
- Навчи мене теж зупинятись.
- Це дуже просто. Просто сидиш, заплющуєш очі, усвідомлюєш свої думки, але не провалюєшся в них і не стаєш сама тими думками, дивишся на них, ніби зі сторони. Слідкуєш за своїм диханням. Вдихаєш спокій, видихаєш занепокоєння. І спостерігаєш.

У Цибульки не вийшло з першого разу. Її постійно відволікали думки. Але Морквинка допомогла Агаті навчитись медитувати і вже скоро у неї виходило краще.

- Ей, Цибулька, привіт! – одного разу перебив медитацію Агати Кен, який стояв під її балконом. Вона цілий тиждень не бачила його в кав’ярні і навіть почала хвилюватись. Під балконом Кен сидів на велосипеді і був вбраний в форму доставщика піци.
- Кен! Як у тебе справи?
- Як бачиш, я таки теж став працювати! А ще у мене є це!

Кен закотив рукав та показав Агаті татуювання з нею самою. Цибулька ахнула.
- Люблю тебе, моя Агата! – сказав Кен і покатив педалі далі.
- Хто це? – здивувалась Морквинка, яка щойно вийшла на балкон. – Ти мені про нього не розповідала.
- Ох, просто доставщик піци. Не знаю його. – зашарілась Цибулька. Але її потішило те, що Кен нарешті почав працювати. – Але здогадуюсь, що скоро цей доставщик почне медитувати, як і я. Він любить повторювати за мною.

Так Агата навчилась жити у місті Вільних овочів не переймаюсь думками про бентежне майбутнє. Чекайте на продовження історій про Цибульку Агату.

Незалежне обмірковування або обговорення по темі:

1. Якими є твої думки про майбутнє, позитивними чи негативними? Чому?
2. Ти знаєш, як позбутись негативних думок?
3. Що ти знаєш про медитацію та глибоке дихання?
4. Як думаєш, чому Цибулька не відповідає Кену взаємністю?

Автор - Маргарита Сурженко
Ілюстрації - ШІ

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️