Казка для дівчат про здорові стосунки з їжею

Ця казка не для всіх. Я писала її для дівчат шкільного віку та дівчат-підлітків, що починають перетворюватись у прекрасних жінок, порівнювати себе з іншими та шукати в собі недоліки. На жаль, цей механізм порівняння себе з моделями, зірками соціальних мереж, популярними красунями з класу загрожує перетворити життя у пекло. За останні півроку я спілкувалась з трьома дівчатами 20-24 років, які розповіли, як страждали від анорексії та компульсивних переїдань. Наші діти зростають в епоху стандартів краси, які вистрибують на них з ТікТоку та Інстраграму, змушуючи сумніватись у собі. Батьки мають бути поруч. Сподіваюсь, ця казка зможе допомогти пояснити дівчатам, що не варто завдавати собі шкоду, знущатись над тілом, намагаючись вписати його в стандарти краси. Важливо, підтримати доньку-підлітка та допомогти їй вибудувати здорові стосунки з їжею.

Сучасна казка для підлітків: Як Аліна потрапила в країну Барбі

Аліна була дуже розумною дівчинкою, адже вона вже прочитала кілька книг та подивилась дуже багато відео. Всі вони були про правильне харчування. Дівчинка знала про те, що таке інтервальне голодування, калорії, шкідливі вуглеводи. Аліна знала, що якщо друзі пропонують їй шоколадку або чіпси, варто пригощатись, щоб не здатись занудою, яка сидіть на дієті. Але після цих смаколиків важливо пропустити обід та вечерю, адже через них норма калорій на день буде вичерпана. Дівчинка часто пропускала вечері, хоча її живіт співав пісні та просив нагодувати його. Вона знала, що тіло просто обманює її та вимагає зайвих калорій, які їй не потрібні. Через це її тіло на неї ображалось, а часто просто боялось свою господарку, тому почало накопичувати вагу. Аліна ж через це ставала ще більш суворіша до свого тіла. Вона знала, що дівчат з зайвою вагою ніхто не любить, не знімає в кіно, не запрошує на вечірки та не пригощає кавою.

Дівчинка вірила у те, що якщо повісити на дошку візуалізації гарну струнку дівчину в Парижі, невдовзі це допоможе і їй стати такою ж стрункою, гарною та побувати в омріяному Парижі. Тож вечорами Аліна лежала на ліжку, чекала ранку, щоб нарешті поїсти та дивилась на свою дошку візуалізації. Іноді вона дивилась на своє тіло в дзеркало і говорила йому про те, яке воно негарне. А потім поверталась до дошки і милувалась фото, що там висіло.

Несподівана зустріч: Як Барбі завітала до Аліни

Одного вечора Аліна відкрила шухлядку, щоб взяти підручники та скласти їх в рюкзак, але там вона побачила Барбі, що читала її журнал мод. Дівчина не повірила своїм очам та потерла їх.

- О, ні, тільки не це. – промовила Барбі. Вона окинула оком Аліну та скривилась від огиди, а потім промовила. – Треба було дочекатись, коли ти заснеш, а вже потім приходити сюди.
- Хто ти така? – запитала Аліна.
- Я – Барбі. Моя фотографія висить на твоїй дошці. Мені дуже приємно, що я тобі так сподобалась, що ти повісила мене у себе на стінах. Раніше люди вішали на стінах розп’ятого Ісуса, а тепер мене. Який же чудовий світ! Ти моя фанатка, так?
- Я уявлення не маю хто ти! Просто мені сподобалась картинка і я повісила її, щоб бути схожою на тебе!
- Недостатньо просто повісити картинку, щоб бути схожою на мене! – сказала Барбі, окинула оком Аліну ще раз та засміялась. – У тебе ще дуже багато роботи, щоб бути схожою на мене. Лише подивись на себе, ти така неідеальна! Але якщо хочеш, я тебе всьому навчу і покажу тобі мою країну Барбі. За це ти пообіцяєш нікому не казати про нашу зустріч. Бо якщо чесно, нам заборонено показуватись людям.

Аліна дуже зраділа і зрозуміла, що візуалізація дійсно працює! Звичайно вона скористалась пропозицією Барбі та вирушила за нею в її світ. Виявилось, що якщо пролізти під стіл, заглянути під плінтус та побачили маленький отвір, а потім залізти туди однією рукою, можна потрапити в іншу країну.

На перший погляд це була ідеальна країна! Пальми та океан, гарні ресторани, смачна їжа, щасливі люди. Там всі посміхались. Аліна подивилась на себе і зрозуміла, що в цій чарівній країні вона такого ж зросту, як і її гостя Барбі. Хоча звісно не така струнка, не з таким гарним волоссям та одягом.

- Не сумуй, що ти негарна. Побудеш тут трохи і зрозумієш, як стати гарною. Ходімо, я познайомлю тебе з подругами.

Барбі підвела Аліну до дівчати, що сиділи за столиком біля річки та сміялись. Вона представила Аліну та вони сіли поруч. Аліна побачила велику кількість смачної їжі на столі та потягнулась до піци, на якій розплавлений сир був ще теплим. Але Барбі вдарила її по руці.

- Ми не їмо це!
- Навіщо ж тут ця піца? – не зрозуміла Аліна.
- Тут часто проходять фотографи і роблять фото. Це просто декорація. До того ж навіть якщо ти захочеш цю піцу, вона з пластику.

Аліна уважніше подивилась на піцу і зрозуміла, що сир лише здається сиром, насправді це пластик блищить на сонці. В цю мить до дівчат дійсно підбіг фотограф Кен, він теж був дуже гарний. Він зробив кілька фото. Дівчатам навіть не довелось навмисно посміхатись, бо вони і без того були завжди усміхнені. Аліна придивилась на них і зрозуміла, що вони не припиняють посміхатись ні на секунду, навіть коли фотографів нема.

- Only positive vibes here – промовила одна з дівчат. В перекладі це значило, що лише позитив може існувати там.

Барбі говорила з подружками про модні тренди, про те, як скинули вагу якісь зірки, про те, що треба піти в якусь кав’ярню біля річки на заході сонця, бо там фотографії будуть гарнішими. Аліні було дуже скучно слухати ті розмови, тому вона відійшла в туалет, а звідти через вікно втекла гуляти по місту одна. Виявилось, що всі Барбі роблять теж ж саме, що і її нічна гостя. Всі вони лише сидять біля апетитної їжі, але не їдять її, ще вони постійно зважуються та міряють себе сантиметром, приміряють різне вбрання та милуються на себе в дзеркало. Аліна уявлення не мала, що світ Барбі такий скучний. Краса вже не здавалась їй такою жаданою і дівчина починала все частіше позіхати та думати про те, що потрібно повертатись додому. Хто б міг подумати, що заняття математики в школі цікавіші, ніж світ, по якому вона блукала.

Але найбільше Аліну вразило те, як одна Барбі розмовляла з своєю донькою. Вони сиділи за столиком на літній терасі, біля них стояли круасани та кава. Цього разу круасани були справжні та дуже ароматно пахли. Ось тільки їсти їх було заборонено.
- Мама, я хочу їсти. Чому ми не можемо поїсти круасанів, а маємо лише фотографуватись з ними?
- Тому що тоді ти не будеш належати до світу Барбі, а відправишся в світ неідеальних людей. Хіба ти хочеш цього?
- Я не знаю.
- Запам’ятай назавжди. Ти – ідеальна. І у тебе є дві задачі – залишатись ідеальною та нагадувати неідеальним людям, що вони неідеальні. Побачиш когось з зайвими кілограмами – обов’язково скажи йому. Так ти відчуєш задоволення і воно буде смачніше, ніж круасан!
- А що значить – неідеальна людина?
- Скоро ти навчишся знаходити недоліки! Наприклад, маленький прищик – це вже неідеальна шкіра! Побачиш на комусь – обов’язково скажи про це людині! Коротке волосся – це неідеально. Широка талія – це неідеально. Великий ніс – неідеально. Чим більше живеш, тим більша кількість неідеальності буде тобі кидатись в очі. Обов’язково кажи про це людям. Ми харчуємось саме цим! Приниженням тих, хто неідеальний. А ось вони нехай харчуються крусанами!

Аліна ще ніколи не чула таких токсичних мам. Вона підійшла до столику та сіла біля мами з донькою, взяла їх круасан та почала їсти у них на очах.
- Поки я насолоджуюсь цим круасаном, ви можете потренуватись на мені та пошукати недоліки. Не зупиняйтесь! – промовила Аліна.
- Який жах! Хто тебе привів в нашу країну Барбі? Яка ти потворна!
- Мама, чому вона їсть? Хіба круасани можна їсти?
- Неідеальним людям можна! – сказала мама. – А нам неможна!
Замість того, щоб сказати Аліни про те, який список недоліків вона має, мама Барбі швидко забрала свою доньку та втекла. А Аліна раптом побачила, що сидить не будь-де, а на березі Сени і десь далеко там вона побачила Ейфелеву вежу. Вона взяла другий круасан та вирішила не просто з’їсти його, а насолодитись кожною миттю цього процесу.

- О ні! - до Аліни підбігла Барбі, яка привела її в свою країну. - Я тебе всюди шукаю! Що ти робиш? Ти мала навчитись тут не тому, щоб їсти ці круасани!
- Я навчилась тут набагато більшому! І здається мені час повертатись додому.

Повернувшись додому, Аліна дотримала слова та нікому ніколи не розповідала про країну Барбі. Журнал моди вона викинула і більше ніколи не бачила у себе в кімнаті ляльки. Відтоді Аліна подружилась з їжею. Вона почала їсти збалансовані порції, де б містились вуглеводи, білки та жири. Вона ніколи не пропускала вечері, не відчувала голоду і завжди намагалась насолоджуватись їжею, а не просто швидко її поглинати. Аліна стала частіше посміхатись і більше ніколи не порівнювала себе з іншими. Скоро дівчина зрозуміла, що найважливіше – зробити себе щасливою та вдячною, це можна зробити не лише за допомогою їжі, але й за допомогою спорту, улюбленого хобі, надійних друзів. Знижуючи рівень стресу, організм не накопичує зайву вагу і віддячує за те, що ти турбуєшся про нього. Спочатку Аліна подумала, що Барбі може стати її найкращою подругою, а потім виявилось, що її тіло може бути її найкращим другом. Минуло кілька місяців, дівчина стала дуже схожою на свій ідеал краси, але тішило її більше те, що відтепер у неї був в житті найкращий друг – вона сама.

Автор - Маргарита Сурженко

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️