Казка про проліски: Як їжачок Буль закохався у Алісу

Їжачок Буль давно поглядав на свою однокласницю Алісу. Вона була дуже вродливою їжачихою, гарно вчилась і дуже любила грати в футбол. Ось тільки Буль не міг наважитись підійти до Аліси та налагодити з нею контакт. Натомість, кожного разу, коли дівчинка опинялась поруч, їжачок поводив себе напрочуд дивно. Розвертався та йшов, робив вигляд, що не знає Алісу або ж навіть починав говорити їй грубощі. Казка про проліски розповість про те, як Буль діставав для Аліси квіти під час карантину.

Казка про проліски для дітей

Через кілька місяців дивної поведінки, Буль почув розмову мами та тата.
- Пам’ятаєш, як в школі я кілька років смикав тебе за косичку?
- Я думала, що ти мене ненавидиш.
- А я просто боявся до тебе підійти. Ти ж була такою гарною.
- Шкода, що ти не підійшов раніше. Ми згаяли стільки часу.
Після цього Буль зрозумів, що він поводиться так само, як і його тато. Втрачає час, коли можна було б вже спробувати запросити дівчину, що живе в його серці, на прогулянку лісом. Нагода проявити свою сміливість з’явилась наступного ж дня. В їдальні їжачок сидів недалеко від їжачихи і її подруг, які обговорювати квіти.

- Мої улюблені квіти – троянди. – сказала більчиха.
- А мої ромашки. – відповіла зайчиха.
- А я обожнюю проліски. Ось тільки в жодному разі не у вазонах. Люблю гуляти у лісі і бачити їх справжню природню красу, не зриваючи.
Їжачок Буль почув лише перше речення Алісі і вирішив у щоб то йому не стало назбирати величезний букет квітів для неї, щоб казка про проліски стала реальністю. Він і уявлення не мав, що більчиха переймається знищенням рослин, квітів та тварин, тому не любить зірвані квіти і навіть не їсть м’яса. На наступний же день Буль відправився шукати в ліс квіти. В останні дні зими їх було дуже важко знайти, все було вкрито снігом. Кожного дня після занять їжачок відправлявся не додому вчити уроки, а в ліс, шукати подарунок для дівчини.

Минуло два тижні, а квіти так і не були знайдені.
- Я не здамся, - сказав собі Буль і раптом вчитель оголосив всьому класу.
- У зв’язку з розповсюдженням у нашому лісі каронавірусу, всі заняття тепер відбуватимуться вдома. Карантин – це не просто скасування занять. Це дистанційне навчання. Ви маєте виконування завдання вдома, на вулиці намагайтесь не виходити, не грайте на дитячих майданчиках з іншими дітьми.

Буль дуже зрадів тому, що школа зачиняється. Адже це значить, що тепер можна більше часу проводити в пошуках пролісків для коханої. До того ж на вулиці було вже тепліше, сніг танув і шанс знайти квіти зростав. Буль вирішив знехтувати порадою вчительки щодо обмеження спілкування з іншими. Він організував цілу компанію друзів і вони разом гуляли по лісу та шукали проліски. А ще грали в ігри, бешкетували, кидали каміння в річку, лазили по деревах. Пролісків Буль так і не міг знайти.
Одного вечора їжачка чекала неприємна розмова.
- Твоя вчителька сказала, що за місяць ти почав вчитись дуже погано. Не виконуєш домашнє завдання. А ще тебе бачили з іншими дітьми в лісі. Але ж ми просили тебе ні з ким не контактувати.
- Це неправда.
- Буль, будь ласка, будь щирим зі мною, - сказала мама, поклавши лапку на лапку сина. – Адже щирість – це дуже важлива якість. Ми тобі все пробачимо, ми любимо тебе. Але ти маєш бути чесним.
- І ви будете любити мене будь-яким?
- Звісно!
- Шкода, що з дівчатами це не працює..
- Що ти маєш наувазі?
- Якщо чесно, я був у лісі, бо шукав квіти. Я хотів справжню казку про проліски влаштувати для дівчини, яка мені подобається…
І Буль розповів всю історію мамі. Їжачиха міцно обійняла сина і подякувала за таку відвертість.
- Синку, чи то рано для пролісків, чи то звіри і люди винищили цю дивовижну квітку в наших лісах… Але ж це не привід відкладати зізнання у своїй прихильності. А якщо ти подаруєш Алісі не проліски, а орхідею у горщику? Вона ніколи не зав’яне і буде завжди нагадувати про тебе?
- Хороша ідея!
Вже наступного дня мама одягла Буля в маску, одноразові рукавички та проводила до Аліси. Їжачиха була здивована побачили на порозі будинку однокласника.
- Я приніс тобі подарунок, - сказав Буль. – Можна зайти? Обіцяю не підходити до тебе близько!

Аліса посміхнулась і відкрила двері їжачку, теж захистившись від нього маскою. Вони по черзі помили руки і сіли пити чай з малиною.
- Як добре, що ти подарував мені квітку в горщику. Терпіти не можу зірвані квіти. – сказала Аліса, а їжачок ледве не провалився під землю.
- Я теж! – сказав він.
- Чула якісь хлопці гуляли по лісу і шукали проліски. А ця квітка скоро зовсім зникне з нашої планети.
- Це точно. Дурні.
- Ще ж зібрались разом в такий час, коли гуляти неможна. Варто самоізолюватись.
- Але хіба вірус такий небезпечний?
- Для нас ні. А ось для наших батьків і бабусь – так. Ми можемо наразити їх на небезпеку. Тому звісно краще сидіти вдома і не з ким не контактувати, вчитись і пити чай.
Їжачку стало дуже сумно. Він хотів і далі почати брехати, що погоджується, а потім зрозумів, що вони з Алісою занадто різні. Буль різко підвівся, не допивши свій чай.
- Я вже піду…
- Чого?
- Уроки вчити… - збрехав Буль, а потім згадав, що мама сказала про чесність. – Хоча насправді, Аліса, я вже місяць їх не вчив.
- Як же так…
- Бо я шукав проліски для тебе. І ті хлопці, які вештаються разом по лісу, то я їх покликав на пошук пролісків для тебе. І я блукав лісом більше за всії. Бо я хотів, щоб ти посміхалась. Я почув, як ти казала, що це твої улюблені квіти. Тепер я почуваюсь дурнем і хочу піти.
Від подиву Аліса навіть стягнула маску з обличчя.
- Це дуже мило з твоєї сторони… Може покласти тобі пирога з собою?
- Ти мене не ненавидиш? Адже я наражав на небезпеку себе, я хотів знищити таку важливу квітку, ще й вештався з друзями замість вчити уроки…
- Я поважаю тебе за твою чесність. – сказала Аліса, вже поправивши маску на обличчі. – Ось тобі пиріг. А ось варення з малинки. Погуляємо разом по лісу, коли карантин закінчиться?
Буль не міг повірити, що Аліса таке йому запропонувала після його зізнання.
- Звісно!
- А поки, якщо хочеш, я можу дистанційно допомогти тобі з домашніми завданнями. Ти багато всього пропустив.
Відтоді їжачок не виходив з дому та вчив домашні завдання за допомогою Аліси. Вони спілкувались щодня і мріяли піти шукати проліски разом, щоб вдихнути їх чарівний аромат, тоді коли карантин закінчиться.
Автор - Маргарита Сурженко

✨️Підписуйтесь на наш Телеграм-канал, щоб отримувати інформацію про нові казки на сайті✨️